У Сокальському районі серед сільських голів рівно третину складають жінки. Одній з них – Скоморохівській сільській голові Надії Ярославівні Гібляк – односельці вже п’ять термінів довіряють керувати життям трьох сіл – Скоморохи, Ромош і Перетоки. Напередодні Дня місцевого самоврядування поцікавилася, як їй працюється і як справляється вона з нелегкою, все ж таки чоловічою роботою?
Невеликого зросту, миловидна, привітна й доброзичлива, Скоморохівський сільський голова Надія Гібляк, при всій зайнятості завжди залишається справжньою жінкою. Вона каже, що для жінки бути сільським головою важче, ніж мужчині, бо та кожну проблему, кожну ситуацію, що виникає у роботі перепускає через своє серце. Надія Ярославівна вважає себе щасливою, бо служить людям, має добру родину, роботу, якою живе, розвиває рідні Скоморохи, в яких народилася і виросла, де живуть її діти. Пані Надія й думки не мала, що своє життя пов’яже з органами місцевого самоврядування. Після школи два роки працювала вихователем у дитячому садочку, водночас заочно навчалася у Львівському сільськогосподарському інституті, де отримала диплом економіста. А з 3 березня 1980-ого її обрали секретарем Скоморохівської сільської ради, де пропрацювала 15 років.
У 1995 р. молоду, енергійну, завзяту до праці та сильну духом жінку односельці обрали головою сільської ради. І, очевидно, не випадково. Адже у людей була можливість переконатися: її слова не розходяться з ділом, а ще вона щиро вболіває за рідне село і переймається проблемами його мешканців.
На посаді сільського голови Надія Гібляк одразу взялася за вирішення найважливіших для трьох громад життєвих проблем. Нині важко й пригадати, що зробила вона для розвитку цих населених пунктів, бо минули роки. Але сільська рада, якою керувала пані Надія, завжди була прикладом для інших. Тут були раніше, ніж в інших селах району, заасфальтовані дороги, зроблене вуличне освітлення, створенні належні умови у місцевих дитячих садочках та школах, а в культосвітніх закладах вирувало життя. Ті були цікавими для молоді.
За що її односельці знову і знову обирали сільським головою.
«Дуже приємно, що мені довіряють, – говорить п. Надія. – І це ставало для мене своєрідним іспитом на життєву мудрість та відповідальність. Люди – це золотий скарб, без їхньої підтримки та довіри не зробиш нічого. Постійно відчуваю підтримку громади. Без неї я – ніхто…»
Вона – мудрий та досвідчений керівник. Це довела односельчанам неодноразово, хоч не все так давалося гладко, не раз були недоспані ночі та сильні переживання. Нині за плечима у пані Надії 31 рік стажу на цій роботі. Сільрада, до якої входять три села із населенням понад 1700 чоловік, не є дотаційною, бо на її території є установи, сільськогосподарські та переробні підприємства – це ПАФ «Селекціонер», ТзОВ «Хлібодар», ТзОВ «Агротех», фермерське господарство «Шанс» Наталії Шамборовської, ТзОВ «СкомексУкраїна», які сплачують податки та створюють робочі місця для місцевих жителів, допомагають сільській раді підтримувати об’єкти соціальної сфери.
«Щоб було все до ладу, треба співпрацювати з усіма установами, організаціями, які функціонують на території, знаходити взаєморозуміння з їхніми керівниками. Ми ж живемо у селі, працюємо для громади і хочемо, аби населені пункти розвивалися і процвітали. Тож маємо спільно створювати максимально комфортні умови для жителів сіл», – каже пані Надія. Надійними помічниками сільського голови є секретар, бухгалтер, землевпорядник, які є фахівцями своєї справи, допомагають їй вирішувати всі проблеми.
Села Скоморохи, Ромош, Перетоки – своєрідні, але у кожного є наболіла проблема, і це – дороги. «Якщо внутрішні комунальні латаємо своїми силами, то з дорогами міжміського сполучення Перетоки-Сокаль і Скоморохи-Стенятин – просто катастрофа. Мені іноді прикро, коли дехто з односельчан каже: «невже не можна відремонтувати дороги», бо вважає, що сільський голова може і має зробити все. Та, на жаль, не все мені під силу, оскільки ця дорога належить Cлужбі автомобільних доріг у Львівській області. Роками не можу достукатися до керівників області, району, автодору… Весь час є причина, через яку не ремонтуються дороги: кажуть, бракує фінансування, матеріалів, техніки, нема підрядника… А дорога, що не рік, стає все гіршою. Нині вона у катастрофічному стані. Цього року навіть виділили гроші, проте їх не можна було освоїти. І дуже прикро, бо це сполучення для нас – важливе. Багато людей доїжджають на роботу з Перетік в Сокаль, а це – 15 км. До того ж щодень по ній довозять учнів до Перетіцької школи, студенти їздять на навчання», – з сумом каже голова.
Завдяки наполегливості, працьовитості, дипломатичності та неабияким організаторським здібностям сільського голови та допомозі відділу освіти (керівник Роман Монастирський), у Перетоках позаторік відкрили НВК, зроблено ремонт вулиць Лесі Українки та Ляпіна, відновлено вуличне освітлення в селі Ромош. Громада села планує писати мікропроекти по модернізації вуличного освітлення та заміні ліхтарів на енергоощадні, бо старі уже відпрацювали свій термін. А ще треба доводити до ладу вуличне освітлення по вулиці Івана Франка у с. Скоморохи, де РЕМ переставляв опори і зняв старе освітлення. У цьому році Скоморохівська громада перемогла у трьох мікропроектах, які співфінансувала сільська рада. Завдяки їм вдалося зробити капітальний ремонт покрівлі дитячого садка у с. Скоморохи. Сільська дітвора та їхні батьки радіють, що за останній рік значно покращились умови перебування у ньому: проведено євроремонт у спальні, ігровій кімнаті та роздягальні, є й Інтернет. На завершенні ремонт у ФАП с. Перетоки. Задоволена й Перетіцька громада, де у школі замінено 59 вікон на металопластикові.
Місцеве самоврядування на порозі децентралізації. Тож жителі сіл переживають за своє майбутнє. Спершу вони хотіли об’єднатися з сусідами: Свитазівською, Телязькою, Стенятинською сільськими радами. Однак у реформи свої вимоги: буде створена Сокальська об’єднана громада, до якої ввійдуть навколишні села. Час покаже що з того вийде. Проте хочеться, щоб Скоморохи, Ромош і Перетоки – процвітали, а місцеві жителі були задоволені.
За численними побутовими справами сільський голова не забуває і про суто людське спілкування. Обов'язково звітується про зроблене в селах. Обговорює з людьми питання та проблеми, які потребують вирішення, допомагає одиноким, для яких щороку проводиться акція «Великодній кошик». Не залишаються поза її увагою й багатодітні родини та сім’ї, які потрапили у скрутні життєві обставини. Адже робота сільського голови – це круговерть різноманітних важливих проблем, які потрібно вирішувати нагально, бо за ними стоїть людське життя чи доля населеного пункту.
Думаю, що запорукою успішної роботи пані Надії є її особливе вміння спілкуватися з людьми. Вона уважна до кожного хто б не переступив поріг її кабінету, завжди вислухає і допоможе. Жінка мріє про те, щоб сільська молодь не виїжджала на заробітки за кордон, щоб села були доглянутими та чистими, не гіршими, як у Польщі, бо ми є центром Європи. Мрії, як бачимо, цілком земні й реальні. Тож побажаємо Надії Гібляк їх здійснення – адже не для себе, для людей старається.
Любов ПУЗИЧ.
