Журналісти вперше на Львівщині, тож насамперед їх цікавила робота усіх сфер громадського та економічного життя області у час повномасштабної війни.
У межах престуру на Львівщину прибула делегація журналістів з країн Африки. Про те, як область організувала допомогу вимушеним переселенцям, релокованому бізнесу та якими є наслідки повітряних атак з боку ворога вони поспілкувались із начальником Львівської ОВА Максимом Козицьким.
– Ми чули, що Львівщина прихистила найбільшу кількість вимушених переселенців за час повномасштабної війни. Як організували роботу з людьми? – Сайку Джамме, (Республіка Гамбія), журналіст видання «Journalists for Justice» (JFJ).
Населення Львівської області до початку повномасштабної війни становило 2,5 мільйони людей. Після 24 лютого, втікаючи від обстрілів, приблизно 8 мільйонів українців евакуювались через наш регіон, з них – 2 мільйони знайшли прихисток саме на Львівщині. Станом на зараз, в області офіційно зареєстрованих понад 220 тисяч осіб, в тому числі 60 тисяч дітей. Найбільше до нас евакуюють людей з інвалідністю та старших осіб, яким надають допомогу в медичних та соціальних обласних закладах.
– Наскільки постраждала галузь економіки у зв’язку з російською агресією? Джексон Біко Уго (Республіка Кенія), журналіст видання «Nation Media Group».
Нема області в Україні, яка на регіональному рівні не відчула б негативного впливу на економіку. Торік до нас релокувались 7 підприємств, а загалом роботу продовжують 161 підприємство. Кількість робочих місць, що перевезли з собою та створили тут релоковані бізнеси на сьогодні – понад 5000. В цьому напрямі область зробила колосальну роботу, завдяки чому надходження до бюджетів продовжуються, економіка розвивається.
Варто зауважити, що коли експорт продукції через Чорне море був заблокований, основний коридор перевезень пролягав саме через нашу область.
– Львівщина найдалі від зони проведення бойових дій. Але ваша область також зазнає атак. Якими є їхні наслідки? Оррін Сінгх (Південноафриканська Республіка), журналіст видання «Eyewitness News».
Від початку повномасштабного російського вторгнення ворог атакував приблизно 900 об’єктів на території Львівської області. Лише 25 з них можна віднести до критично важливих чи військових об’єктів, усе решта – це лікарні, дитячі садочки, школи, приватні будинки, склади.
Ворог також не зупиняється атакувати нашу енергетичну інфраструктуру. Упродовж минулого місяця світло в будівлях наших громадян було лише 10-12 годин на добу. А зараз всього лиш літо. Ми готуємося до складної зими, оскільки окрім відсутності електроенергії, є окремі населені пункти, які через чергові атаки, узагалі можуть бути відімкнені від теплопостачання.
Ми – густонаселена область. Майже не залишилось родин в області, члени родин яких зараз не воюють, або ж родин, які втратили близьку людину. Я також втратив знайомих. На жаль, у 21 столітті ні Червоний Хрест, ні інші організації не можуть допомогти нам повернути тіла наших військових, чи знайти зниклих безвісти.
– Війна – це завжди урок для будь-якої нації і рано чи пізно будь-яка війна завершується. Що ви будете постійно згадувати з плином часу про цю боротьбу? Ніколас Леонард Ібекве (Федеративна Республіка Нігерія), журналіст видання «Premium Times of Nigeria».
Закінчення війни не може полягати у здачі територій. Не за це загинули сотні тисяч людей. Українці сподіваються, що міжнародна спільнота допоможе досягти справедливого миру, а військові злочинці будуть покарані. Нам потрібні однодумці, бо самостійно здолати росію неможливо. Якщо світ хоче сталого миру, він має виправити свої помилки. Росія воює з українцями, не як з державою, а як з нацією. Вони готові винищити нас. Останній цинічний удар по київській дитячій лікарні «Охматдит» – яскравий цьому приклад.
Наша країна – найбільший експортер продовольства, тому перемога важлива ще й з огляду на продовольчу безпеку у світі. У нас є атомні електростанції, які потребують міжнародного захисту. Аварії на цих об’єктах – катастрофа для людства.
Ця війна об’єднала нас проти спільного ворога, а також об’єднала в моменти кризи, коли всі допомагали всім. Пригадую лютий 2022 року. Львівський вокзал. Сотні тисяч людей з валізами, дітьми, домашніми улюбленцями – усі втекли від російської агресії. Тоді на вокзалі в короткі терміни організували шелтери, де можна було переночувати, поїсти, отримати медичну допомогу чи будь-яку інформацію. Львів’яни приносили одяг та їжу до цих пунктів. Раніше це звучало б, як сюжет фільму, але це наша реальність.
– Як очільник всієї Львівської області, розкажіть про основні сфери, на які особливо вплинула ця війна? Джексон Біко Уго (Республіка Кенія), журналіст видання «Nation Media Group».
Освітня галузь. Ми були неготові навчати дітей у бомбосховищах, але зараз кожен навчальний заклад привів до ладу свої приміщення, де можна легко і безпечно продовжити навчальний процес. До слова, в цьому нам допомогли й міжнародні благодійники. Через відносну територіальну безпеку, кількість вступників у наші навчальні заклади зросла. Таким чином наша область стала осередком талановитої молоді.
Медична галузь. Зараз на теренах Львівської області розташовані найпотужніші центри реабілітації та протезування для постраждалих внаслідок російської агресії – UNBROKEN Superhumans Center. Фахову допомогу надають в обласному госпіталі у Винниках, реабілітаційному центрі у Великому Любіні. Чимало дітей проходять лікування в Західноукраїнському спеціалізованому дитячому медичному центрі, багато народжуються в обласному перинатальному центрі. Усі ці заклади за час повномасштабної війни значно покращили матеріально-технічну базу, в тому числі за підтримки з обласного бюджету.
Оборонна сфера. Ми почали виготовляти безпілотники, роботизовані системи, які уже зараз допомагають хлопцям і дівчатам на фронті. Десятки й сотні стартапів нашої молоді пов’язані зараз з підтримкою оборонців.
До слова, зустріч відбувається у межах престуру «Розгорни Україну для Глобального Півдня». Це вже третій такий візит іноземних журналістів в межах однойменної програми. Зокрема, у травні цьогоріч відбулась зустріч начальника Львівської ОВА із журналістами з країн Латинської Америки, а ще раніше – з журналістами з країн Південно-Східної Азії. Організатор престуру – ГО «Український кризовий медіацентр».