Пацієнт, якому сучасна медицина уже не могла зарадити, понад усе прагнув повернутись на Батьківщину. Життя 61-річного пана Ігоря з Дніпра на до та після розділилось у вересні. Тоді, після обстеження, він почув діагноз: рак легень четвертої стадії.
У надії знайти лікування за кордоном, разом із дружиною він поїхав до Туреччини. Однак там за лічені дні стан чоловіка стрімко погіршився. Турецькі спеціалісти сказали, що неможливо допомогти. Тому дружина почала шукати змогу повернутись із чоловіком додому. Але пасажира у такому важкому стані не брали на борт жоден перевізник чи авіакомпанія. Тоді у відчаї жінка зателефонувала до Першого медоб’єднання Львова, і спеціалісти погодились на поїздку реанімобілем.
Підготувавши медикаменти, кисневі балони, монітори контролю життєво важливих функцій, дефібрилятор, апарат штучної вентиляції легень та інше анестезіологічне забезпечення, «реанімація на колесах» виїхала за пацієнтом.
Одна медична команда доправила хворого з Туреччини до Чернівців, інша – повезти у Дніпро. У палаті стамбульської лікарні пан Ігор зустрів медиків зі сльозами в очах. Розчулився, як почув українську мову. Весь шлях до Чернівців, а згодом – із Чернівців до Дніпра, медики моніторили життєві функції, виконували оксигенотерапію, відстежували тиск та сатурацію, проводили кардіографію та інфузійну терапію. Самостійно їсти пацієнт уже не міг, тож його годували парентерально, тобто вводили спеціальні високопоживні харчові суміші довенно.
«Ми зробили все можливе і неможливе, аби пацієнт повернувся додому і в останньому часі свого життя був з близькими людьми», – каже анестезіологиня Лариса Савкевич.
Доїхавши до рідного міста, пригадують спеціалісти, пан Ігор нарешті усміхнувся.