38-річна жінка розірвала меніск, коли поралася на городі. Здебільшого за таких травм пошкоджену частину видаляють.
Натомість ортопеди-травматологи лікарні святого Луки Першого медоб’єднання Львова – зшивають. Це складна реконструктивна операція, яка зберігає функції кінцівки.
Василина Роса – із села Чемеринці, що на Львівщині. Працює медсестрою у відділенні інтенсивної терапії районної лікарні. Травму жінка отримала вдома, на городі: присіла, а підвестися вже не змогла. Каже, що біль був такий сильний, що мало не втратила свідомість. Жінка одразу звернулася до лікарів.
Після того, як лікарі виявили розрив меніска, то порадили звернутися за допомогою до львівських спеціалістів лікарні святого Луки. Бо ті мають досвід та необхідне обладнання для допомоги таким пацієнтам.
Діагноз був такий: комбіноване пошкодження латерального, тобто зовнішнього, меніска. Це хрящова «прокладка» у колінному суглобі, яка виконує роль амортизатора. Вона у пацієнтки відірвалася від місця кріплення та розірвалася. Це досить поширена травма, яка трапляється переважно у людей, віком від 30 до 50 років, і становить близько 70% серед усіх пошкоджень колінного суглоба.
Зазвичай, при подібних травмах хірурги вдаються до видалення меніска. Натомість ортопеди-травматологи львівської лікарні віддають перевагу збереженню хрящової прокладки. Для пацієнтів це значно покращує довгостроковий прогноз. Адже у 70% людей з видаленим меніском протягом 10 років розвивається артрит – запалення суглобу. Водночас, операція з відновлення меніска значно складніша, ніж видалення. Вона вимагає високої майстерності та спеціального інструментарію.
«Видалення меніска – це крайній захід. У випадку з Василиною, з огляду на її ще доволі молодий вік і активний спосіб життя, ми вирішили зшити розрив і зберегти меніск. І нам вдалося це зробити. Це складне втручання, яке потребує високої кваліфікації хірурга та сучасного обладнання. У Львові такі операції проводяться рідко, але наша команда намагається якомога частіше використовувати цей метод у своїй роботі. Це дає можливість зберегти таким пацієнтам повну функцію кінцівки та забезпечити активний спосіб життя», – пояснює ортопед-травматолог лікарні святого Луки Олег Максимович.
З моменту операції Василини минув місяць. Нині вона ще ходить на милицях, адже коліно ще трохи потрібно поберегти. Але вже невдовзі жінка повністю відновиться: зможе повноцінно повернутися і до домашніх клопотів, і до роботи.
«Я працюю в реанімації медсестрою. Це важлива і важка робота, я маю бути постійно на ногах. Рух, в першу чергу, це життя. Якщо не буде руху, ми не будемо життєрадісні, веселі і працездатні», – каже жінка.