11-річний Сашко, який втратив ногу під час обстрілу на Харківщині, пройшов реабілітацію в «ОХМАТДИТі» та «Superhumans Center»
У січні 2024 року Сашко разом з двоюрідною сестрою Аліною йшли до продуктового магазину в рідному селі Малий Бурлук, що на Харківщині. В той день дівчинка якраз приїхала в гості до родичів. По дорозі до магазину російські війська розпочали обстріл. Поряд з дітьми впав ворожий снаряд.
Сашко та Аліна отримали важкі травми. Хлопчик розповів, що тримав свою відірвану ногу притиснутою до тіла, аби не стекти кровʼю.
Невдовзі до місця обстрілу прибули українські військові, які надали дітям першу допомогу, наклали турнікет на ногу та на авто помчали назустріч екстреній допомозі, аби не гаяти час. Хлопчик втратив ногу, а його сестра, на жаль, померла через 10 днів перебування в реанімації.
Сашко переніс чимало оперативних втручань спершу у Харкові, а далі у київському «ОХМАТДИТі» у відділенні ортопедії та травматології. Крім операцій хлопчик проходив відновлення та відвідував заняття з фізичним терапевтом і психологом.
Опісля Сашко проходив реабілітацію паралельно у Центрі дитячої медицини, лікарні «ОХМАТДИТ» та в «Superhumans Center», де йому встановили протез.
«У нашому шпиталі дитина була під наглядом ортопедів-травматологів, адже рана після ампутації (втрати ноги) та декількох етапів хірургічного лікування потребує окремого комплексного догляду.
Випадок Олександра був складний, оскільки, після попереднього етапу хірургічного втручання у Сашка залишався хронічний дефект ампутаційної кукси (рана), який потребував комплексного довготривалого лікування», – розповів лікуючий лікар Сашка, ортопед-травматолог Тарас Москаль.
Також внаслідок відсутності навантаження на праву нижню кінцівку протягом 4 місяців відбулись остеопоротичні зміни в структурі правої стегнової кістки, а саме зміна структури та щільності кістки, яка призводить до можливих переломів кістки.
Тому збільшивши навантаження протезом на куксу, щоб зупинити остеопороз кістки, це посилювало хронічний процес та збільшувався раневий дефект кукси.
Такий перебіг захворювання вимагав від лікарів максимальної уваги до пацієнта та мультидисциплінарного підходу у лікуванні, над яким спільно працювали більше 12-ти лікарів «ОХМАТДИТу» та в «Superhumans Center».
Також Сашко проходив реабілітацію. Зокрема, мав заняття із фізичним терапевтом, ерготерапевтом та психологом.
«Сашко займався з фізичними терапевтами тренуючи баланс, силу м’язів та загальну витривалість. Ерготерапевти допомагали у забезпеченні самообслуговування.
А заняття з психологом відбувались як захоплюючі ігри. Наша робота була добре скоординована з командою «Superhumans Center», на базі якого відбувався підбір та налаштування протезу», – розповіла керівниця Клініки реабілітації гострих станів та відновного лікування дітей Оксана Гдиря.
Хлопчик вже навіть грав у футбол в протезі. Проте, коли Сашко на милицях – це теж не заважає йому поганяти мʼяча.
«Коли до дитини приїхала знімальна група одного із телеканалу аби зняти про нього сюжет, Сашко тут же почав показувати оператору, який теж любитель футболу, свої вміння. Тож спільна гра вдалась.
Зараз Сашка перевели у «Superhumans Center» для завершального етапу лікування – процесу відновлення та реабілітації. І дуже мріє після лікування повернутись додому. Там на нього чекає чимала родина та друзі. Тож Сашко рахує дні до повернення.