Іван Степанович Климів (псевдо: «Арідник», «Куліба», «Мармаш», «Лейтенант Євген Легенда», «Семен Судьба») – крайовий провідник ПЗУЗ, міністр політичної кординації в Українському Державному Правлінні, ґенерал-політвиховник УПА (посмертно), Лицар Золотого Хреста Заслуги (посмертно).
Народився 29 жовтня 1909 року в с. Сілець Сокальського повіту в багатодітній заможній сім’ї. Його батько – сільський війт і свідомий українець дав дітям добру освіту. Вони всі навчалися в Сокальській ґімназії (Іван в 1921-1929 рр.). Два брати померли в молодому віці. Залишилися Іван та Григорій. Вони продовжили навчання на правничому факультеті Львівського університету, адже навчання на цьому факультеті було найдешевше. Вчився Іван відмінно, виділявся феноменальною пам’яттю, невластивим для його віку мисленням, революційністю. Під час навчання в університеті вступив в ОУН і незабаром став одним з найдіяльніших провідників орґанізації на Сокальщині. Попав в поле зору польської поліції і вже в травні 1932р. був арештований, львівський суд виніс йому вирок: шість місяців ув’язнення.
У 1935 р. Іван Климів – Провідник Екзекутиви Сокальщини, член Крайової Екзекутиви ОУН Північно-Західних Українських Земель (ПЗУЗ) у 1935-1937 рр. В цей час відбув новий термін в Березі Картузькій ( серпень 1935 – січень 1936). Климів поставив перед Орґанізацією завдання “ламати сокальський кордон” і вкривати мережею ОУН міста і села Волині. Невдовзі цього було досягнуто.
Та почалися масові арешти. В лютому 1937 р. Іван Климів був арештований, а 31 серпня 1939р. на судовому процесі, що відбувся в Луцьку, йому дали найбільшу міру покарання – десять літ тюремного ув’язнення. Рідного брата Івана Климіва – Григорія (1914 р.н.) було страчено поляками в 1938 р. У вересні 1939р., після розвалу Речі Посполитої, він вийшов на волю з тюрми м. Сельдце.
На Конференції ОУН 10 лютого, яка відбулася в Кракові і на якій відбувся розкол ОУН., Іван Климів підтримав Революційний Провід ОУН під проводом Степана Бандери. Орґанізатор військових курсів ОУН в Кракові (1939-1941 рр.). На початку 1940 р. очолив крайовий провід ПЗУЗ. У груднї 1940 р. змінив Дмитра Мирона на посту провідника Крайової Екзекутиви ОУН на ЗУЗ (сам Климів використовував назву Матірних Українських Земель (МУЗ), тобто Західно-Українські Землі, ПЗУЗ і Буковина під радянською окупацією).
Орґанїзатор розбудови підпільної мережі ОУН і підготовки повстання проти радянської влади в передвоєнний час. Залучив до ОУН(б) діячів з Великої України: Пантелеймона Сака і Йосипа Позичанюка.
Після проголошення Акту Відновлення Державності України, Іван Климів, який зі своїми бойовими відділами перебував на Золочівщині, був викликаний до Львова де зайняв пост міністра політичної координації.
1-го липня 1941 р. проголошує себе Начальним командантом Української національної революційної армії (УНРА) і займається її розбудовою. За відмову відкликати “Акт Відновлення Державності України”, 5 липня 1945 р. було арештовано Степана Бандеру, а 11 липня 1945 р. – Ярослава Стецька. 10 липня, напередодні свого арешту, Ярослав Стецько, на засіданні Проводу ОУН призначив тимчасовим провідником Миколу Лебедя. На І Конференції ОУН в кінці вересня на початку жовтня відбувся конфлікт між Іваном Климівим -“Легендою” і рештою членами Проводу ОУН. Іван Климів наполягав на бойових діях проти німців, як загарбників, а решта (особливо урядуючий провідник Микола Лебедь) вважали, що не варто протистояти німцям (історія довела, що вони помилялися). Конфлікт дійшов до того, що Климіва “Легенду” було посаджено під домашній арешт, а посаду провідника ОУН на ЗУЗ зайняв Микола Лебедь, якого у серпні 1943 р. змінив Роман Кравчук.
Після переговорів Климіва “Легенду” було переведено на посаду орґанізаційного референта, а в кінці 1942 р. він обійняв посаду бойового референта. В груднї 1942 р. у Львові скликано ІІ Конференцію ОУН, яка мала розглянути звіт Проводу про роботу по формуванню військових сил ОУН ( так-як на Волині вже існували частини Української Повстанчої Армії, які виникли самостійно і їх необхідно було узаконити). 4 грудня 1942 р. нїмці провели у Львові широкомасштабну облаву, під час якої схопили 18 активістів ОУН в т.ч. 3-х членів Проводу ОУН(б): Івана Климіва (“Легенду”), Ярослава Старуха (“Синій”, “Стяг”) і Дмитра Грицая (“Дуб”, “Перебийніс”).
Допитом Івана Климіва зайнявся особисто “спеціаліст” гестапо, садист-деґенерат Віллі Вірзінґ, походження якого було з москвинсько-сатанинських земель. На допитах Іван Климів, зневажливо дивлячись на своїх катів, казав: “Я звуся Климів-Легенда і більше нічого не скажу. Ви, бандити, окупували Україну і грабуєте – тому з вами говорити не буду”. Розлючені вороги забили “Легенду” до смерті на допиті.
Так пішов з життя Великий Українець, Дух якого підтримує нас досі в нашій борні за Незалежну Україну.
Юрко Славутич.