Головна / Згадаємо, як це було / Історія Лещатова на Сокальщині – села на галицько-волинському кордоні
історія села Лещатів

Історія Лещатова на Сокальщині – села на галицько-волинському кордоні

Золота галицька провінція. Лещатів: село на галицько-волинському порубіжжі

Часом так буває – потрапляєш у невеличке галицьке село із звиклими пейзажами, і думаєш собі, що нічого цікавого тут нема. Село як село – кількадесят хат, забутий усіма костелик, ошатна дерев’яна церковця, школа… Наче нічого цікавого і особливого. Але коли порозмовляти з людьми, то відкриється багатюща історія, сповнена боротьби і віри. Таким відкриттям для мене стало невелике село Лещатів, що на самісінькій межі Львівської і Волинської областей.

Село дуже давнє – знане ще з 1397-го року. Місцевий краєзнавець Богдан Степанович Павлюк розповідав, що в околицях було знайдено прадавнє поховання, в якому знайшли кістяк і кам’яну сокиру. Очевидно тут люди селились віддавна – багато джерел, багаті дичиною ліси довкруж, болота. Усе це давало безпеку і можливість прогодуватися.

Певна ізольованість згуртовувала людей, тут завжди була сильна громада. Ще у ХІХ-му столітті місцеві українці побудували школу та читальню зі сценою і глядацьким залом. Цікаво, що керівника читальні на певний час обирала громада села і він на громадських засадах опікувався нею. За Польщі діяли осередок “Просвіти”, драмгурток і хор, яким керував місцевий дяк Іван Попович.

Тривалий час Лещатів був прикордонним селом – неподалік була лінія розмежування Польщі та царської Росії, потім Німеччини й СРСР. Кордон охоронявся озброєними військовими. Пан Богдан згадував, що німецький патруль застрілив місцевого чоловіка, який перейшов лінію розмежування.

Лещатівці завжди були патріотичними українцями. Ще в 30-тих роках в селі діяла Організація Українських Націоналістів. Очолював патріотів Омелян Олесько “Чайка”. У 1946-му році його схопили енкаведисти і закатували в сокальському слідчому ізоляторі. У 1943-44-му роках в селі створено жіночу секцію ОУН.

На той час Лещатів став основним пунктом зв’язку ОУН між Галичиною та Волинню. Про це свідчить і прибуття в село на Зелені свята 1944-го року Романа Шухевича, який перебував у місцевій станиці зв’язку ОУН – хаті Насті Мартинюк. Звідсіля по галицькому зв’язку відправились на збір Української Головної Визвольної Ради шість делегатів від Волині і східних областей України.

Чимало повстанців загинули в боях, закатовані, засуджені на тривалі терміни ув’язнення. Весною 1948-го року в сусідньому Боб’ятині прийняв останній бій керівник лещатівського куща самооборони Кирило Гаврилюк “Ворон”. У бою він застрілив двох енкаведистів, а себе підірвав гранатою. Окупанти прив’язали його труп до коня і волочили по всьому Боб’ятину, а потім десь закопали.

На околиці Лещатова постав пам’ятний знак загиблим неподалік у бою повстанцям з Сокальщини – стрільцю Пилипу Гайдюку та сотенному Михайлу Герусу, що склали свої голови за волю України у 1949-му році.

Понад 20 сімей з цього невеликого українського села були вивезені в Сибір. Кожен шостий мешканець. Великою кров’ю і стражданнями заплатили лещатівці за свою українськість та волю. За нескореність духу і вірність Україні.

Невелике село Лещатів на галицько-волинському порубіжжі. На таких селах тримається над нами наше українське небо.

Богдан Волошин, Локальна історія

Голос Сокальщини на GoogleNews

Про Андрій Гаврилюк

Залишити відповідь

Ваша поштова адреса не опублікується. Необхідні поля позначено *

*

one × four =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

закрити

Ми виявили що ви користуєтеся Ad Blocker!

Для того щоб ми були незалежними потрібно так мало - відображати рекламу!