Колись, 8 листопада, в день св. Великомученика Димитрія, в Печигорах був престольний празник. Нині від села залишилися тільки фундамент церкви, цвинтар та декілька дерев, які були свідками подій, що відбувалися на цих теренах за останнє століття.
Щорічно з’їжджаються сюди звідусіль вихідці з Печигорів та сходяться жителі навколишніх сіл, щоб вшанувати пам’ять про село і його мешканців, та на загал пом’янути жертви світових воєн, терору і депортацій.
Цього року через несприятливі погодні умови захід відбувся в сусідньому від Печигор селі Старгород. Молебень до Пресвятої Борогодиці відслужив отець Степан Ділай. Священик також відправив панахиду біля символічної могили борцям за волю України і всім безневинно вбитим і померлим.
Потім присутні процесією з синьожовтими та червоночорними прапорами, з духовними та патріотичними піснями рушили до Народного дому. Сільський голова Іван Чернієвський розповів про трагічне минуле села Печигори та про сумні події, які відбувалися у воєнні й післявоєнні роки на території сіл Тудорковицької сільської ради. Директор Тудорковицької ЗШ I-II ст. Володимир Гуменюк провів екскурс у минуле.
…На початку XX століття територія Галичини була під окупацією АвстроУгорської імперії, проте утиски українців не були такими жорстокими, як в царській Росії. Галичани заснували товариства «Просвіта», молодіжні – «Січ», «Пласт», які виховували молодь в дусі запорізького козацтва. У 1912 році в Європі виникло велике воєнне напруження. Австрійська влада, готуючись до війни з Росією, дала дозвіл галичанам організувати молодіжні товариства. У Львові створили товариство «Український січовий Союз», де готували українську молодь до боротьби за волю України, гартували її дух до національновизвольних змагань. В селах Галичини організовували руханковопожежні товариства «Січ», які крім культурнопросвітницької діяльності, займалися пожежноруханковими вправами, проводили військовий вишкіл молоді. Таке товариство було в с. Тудорковичі та в інших селах. В 1914 році у Львові створили українську військову формацію «Українські січові стрільці» і Легіон УСС, який налічував понад дві тисячі осіб. В Першій світовій війні, 19141915 роках, в складі австрійської армії воювали три курені УСС. В боях між австріяками і військами царської Росії, які проходили на наших теренах, загинуло багато вояків з обох сторін, більшість з них були українцями. Австрійських солдатів поховали на цвинтарі села Печигори, де налічується понад півсотні могил. Нині за ними доглядають жителі Старгорода. Під час обстрілу згоріли і було знищено багато хат у Старгороді й Печигорах. Тоді ж згоріла церква і школа в с. Тудорковичі, загинуло багато людей. 1 листопада у Львові на міській ратуші замайорів український національний прапор. Було проголошено створення ЗУНР. В цю ніч війт села Тудорковичі Григорій Шилюк отримав наказ – обеззброїти постерунок австрійської жандармерії в с. Старгород. Наказ від імені Української держави виконували добровольці, яких очолив Володимир Кохан. Поляки з перших днів проголошення ЗахідноУкраїнської Народної Республіки нападали на міста і села Сокальщини. Захищати ЗУНР в Українську Галицьку Армію пішло багато молоді з сіл Тудорковичі, Войславичі, Старгород, Печигори, чимало з них загинули, потрапили в полон, пропали безвісти. З книги «Сокаль і Прибужжя» Івана Вашкова ми дізналися про хоробрість, яку проявив Петро Заремба з Тудоркович у боях за Угринів, із побратимами з сотні УГА. Під командуванням хорунжого Володимира Кохана з Тудоркович і старшини УГА вчителя Василя Ляшука зі Старгорода стрільці хоробро та мужньо воювали на фронтах, брали участь у боях з поляками за Угнів та Белз.
У вересні 1920 року Польща знову окупувала Галичину і почався новий етап боротьби українців за незалежність. Польська влада всіляко утискала права українців, а в 1930 році провела каральні акції проти непокірних селян, студентів. Такі репресії були й у наших селах. В тридцятих роках багато національно свідомих жителів сіл масово вступали в ОУН, у молодіжну організацію «Юнацтво» та в пожежноруханкове товариство «Луг». В ті роки це товариство було найкращим на Сокальщині. Так молодь готувалася до боротьби за незалежність Української держави. В роки Другої світової війни, з 1942 року в загонах УПА воювало понад сотню молодих хлопців з сіл Старгород, Тудорковичі, Войславичі, Печигори, Пісочне. На наших теренах була велика концентрація відділів УПА, тут базувалися перехідні пункти Схід-Захід-Північ. Більшовики та поляки використовували різні засоби у боротьбі з повстанцями і тими, хто їх підтримував. В 1946 році відбулося примусове переселення жителів сіл в Тернопільську область, а в 1947-му решту мешканців сіл вивезли на захід Польщі. З цікавістю присутні слухали розповідь Володимира Гуменюка про боротьбу наших односельчан в лавах УПА. Про це розповіли в своїх книгах колишні вихідці цих сіл Іван Сич з Войславич («Трагічне і правдиве») та Володимир Левосюк з Тудоркович («Борозна мого життя»), які воювали в УПА, а потім відбували багаторічне тюремне ув’язнення. А з книги «Сокаль і Прибужжя» Івана Вашкова дізнаємося про подвиг Івана Приступи з Тудоркович, який в с. Шихтори, поранений, прикривав відступ товаришів, і щоб не потрапити до рук енкаведистів, підірвав себе гранатою.
14 жовтня до 70-річчя УПА в школах відбулися заходи з вшанування борців за волю України. Цього року в с. Пісочне відзначили сумну дату – 65 річницю акції «Вісла», яка проходила на теренах Холмщини. Тоді примусово виселили корінних жителів з сіл Пісочне і Шихтори.
Присутні оглянули літературномузичну композицію «Свята пам’ять українців», яку підготували учні Войславицької і Тудорковицької шкіл. Вони розповіли, як 94 роки тому утворилася ЗУНР, про героїзм стрільців УГА, які в ніч на 1 листопада встановили синьожовтий стяг над Львівською ратушею. Учні читали вірші, співали патріотичні, стрілецькі, козацькі пісні. Назвали вихідців з сіл Тудорковичі, Войславичі, Старгород, Печигори, які боролися в лавах Січових стрільців і стрільців УГА та загинули.
Сільський голова Іван Чернієвський подякував усім, хто організував цей захід, зокрема, учнівському та вчительському колективам Войславицької і Тудорковицької шкіл за проведення змістовного заходу, який нагадав старшим людям про їх молоді роки, про героїчне і трагічне минуле їхніх батьків та дідів. Для молоді – це дійство стане добрим уроком національнопатріотичного виховання.
Опісля учні шкіл поклали квіти до всіх символічних могил, які є в селах Тудорковицької сільської ради, а також могили старшини УГА Василя Лящука та його дружини Ганни, і пам’ятника, який був встановлений в 1992 р. з нагоди 50-річчя УПА. Молитвою вшанували їхню пам’ять.
Володимир ОПУЛЬСЬКИЙ, вчитель Войславицької школи.