Минуло 22 роки, як Україна стала незалежною. Не буду говорити про економіку, а про свідомість людей. Вона не змінилася. Залишилася холуйською. Бракує української гідності. А про патріотизм – вже й годі говорити. Коли я пішов у лави УПА, Україна була окупована з усіх боків різними ворогами. Але ми вірили у визволення і боролися з ними, бо хотіли, щоб діти наші і внуки жили в Українській державі. Тепер її маємо. А наші діти і внуки що? Плюють у душі тим, хто свої молоді роки віддав боротьбі за самостійну Україну. Ніколи б цього не казав і не писав безпідставно. Але за все життя, хоч був у тюрмах, Сибіру, ніхто мене так не образив, як 7 вересня водій автобуса ВС 1167 Я. Б. Щуцький. В тюрмах принижували чужинці, а то свій. Цього дня мені виповнилося 89 років. На автобусній зупинці по вул. Українській, я зайшов у салон автобуса «Сокаль-Червоноград» і показав водієві посвідчення ветерана УПА. І тут почалося. Звернувся він до мене на підвищених нотах: «Я УПА не везу!» Я намагався заперечити, бо є рішення Львівської обласної ради. Та водій і слухати не хотів. Крутив моє посвідчення, а далі кинув у лобове скло, потім вдруге десь жбурнув. Прошу його: «Що робиш?». Тоді він каже: «Виходь, не повезу, не вожу я УПА». Постояли ми хвилин п`ять. Підходить до водія хлопець і дає три гривні. Шофер їх відсунув, каже: «Забери гроші, поки він не вийде, я не поїду». Люди просять: «Їдь, чого стоїш». Хлопчина знову дає йому три гривні, а той ними жбурнув: «Не поїду, поки він не вийде». Взяв мобільний телефон і задзвонив до водія, який здійснював наступний рейс по маршруту «Червоноград-Сокаль», мовляв, автобус поламався, забери пасажирів. Пасажири вийшли, і я з ними, підходимо до автобуса, і водієві пояснюємо ситуацію, а він нас запитує: «Чого виходили? Сідайте в свій автобус». Поки люди зогледілися, то той буцімто поламаний автобус поїхав, і згодом я його побачив на автостанції. Той другий водій, подивися на посвідчення і мене взяв, а пасажирів з попереднього автобуса – ні. За це ще й постраждав. Я приїхав на автостанцію і запитав у касира, чи маю право на пільговий проїзд? Та дала ствердну відповідь і сказала: «Сідайте в автобус». Мені вже не треба було. Я приїхав, але як? Скільки нервів і здоров`я пішло на той переїзд. Приниження і образи від своїх. Якби мені ще по-людськи, без крику сказали вийти і не жбурляли посвідченням, не ображали, я б послухав, це ж не вперше нас, ветеранів визвольних змагань, не пускають у громадський транспорт. Отаке привітання я отримав у день народження.
Пішов у Сокальську райдержадміністрацію і написав заяву на ім`я першого заступника голови РДА Павла Савчука. Незабаром отримав відповідь від директора ТзОВ «Авто-Лайн» В. Г. Гнідця. Але хто постраждав? Як кажуть, той, що принижував, вів себе по-хамськи, вийшов сухим із води. Цитую:
«В результаті службової перевірки від водіїв отримано пояснення з приводу фактів, наведених у скарзі.
Водій Щуцький Я. Б., який здійснював перевезення 07.09.2013 р. автобусом ВС 1167 АА пояснив, що відмовив у перевезенні пільговика правомірно, оскільки ветеранів УПА перевозять згідно з рішенням Львівської обласної ради, відшкодування за даних пільговиків не проводиться і наше підприємство погодилося перевозити за таких умов лише двох пільговиків у рейс. Оскільки автобус вийшов з ладу, він був змушений попросити пасажирів вийти з автобуса, а водія наступного автобуса довезти їх до місця призначення.
Водія Вовкуна О.Б., який здійснював перевезення по маршруту «Сокаль-Червоноград» 07.09.2013 р. та 17.09.2013 р. автобусом ВС1152 АА за порушення Правил перевезення пасажирів притягнено до дисциплінарної відповідальності – оголошено догану».
А тепер хочу запитати шановного керівника «Авто-Лайну», як то «поламаний» автобус, де за кермом був водій Я. Б. Щуцький, швидше приїхав на автостанцію, ніж той – другий. Я все сфотографував мобільним телефоном. Шкода, що постраждав водій О. Б. Вовкун, бо як вважає директор, він порушив Правила перевезення, а Я. Б. Щуцький, котрий по-хамськи звертався до пасажира, кричав, жбурляв посвідченням, то він не порушив жодних правил, – а людські і моральні? Мені дуже шкода, що директор В. Г. Гнідець не вивчив тієї справи і покарали невинного. Шкода, що в «Авто-Лайні» працюють такі невиховані, некультурні водії, яким образити людину – раз плюнути. І в якому законі написано, що можна перевозити лише двох пільговиків? Щороку нас, колишніх вояків УПА, стає все менше, невже на схилі наших літ від наступних поколінь ми дочекалися такої подяки. По двоє пільговиків-ветеранів визвольних змагань, та скоро і тих двох не буде…
Максим САВКА,
учасник визвольних змагань, член Сокальської станиці вояків Братства УПА,
89-річний мешканець м. Сокаль