У районній газеті "Голос з-над Бугу" за 14 і 24 січня 2011 року прочитав оголошення Сокальського райкоопзаготпрому, де повідомлялось, що згадане підприємство закуповує від населення побутові вироби, які стали вже не потрібні людям (це макулатура і різні пляшки). Цей непотріб у селі просто називають сміттям, і його назбирується дуже багато у кожному господарстві, яких у Перетоках налічується більше двохсот.
Сміттєзвалище знаходиться десь за кілометр від окраїни села, отож не кожен селянин, який не має транспорту, може скористатися ним. І тому більшість мешканців села виносять, вивозять тачкою сміття куди завгодно, а найчастіше до лісу та в меліоративні канали. Дехто спалює в печах чи на городі, отруюючи повітря, яким ми дихаємо. Бо ж дим від згоряння пластикових пляшок дуже шкідливий для людини.
Пригадую, у 50-60ті роки минулого століття до нашого лісу заїжджали подорожні, аби назбирати собі ягід, грибів, а ліс був чистим, наче сад, тут приємно було відпочивати. Що ж маємо сьогодні?! Навколо лісу великий смітник, щоб пробратися у гущавину, можна ноги покалічити, повно побитих скляних пляшок, віконного скла, море пластикового непотребу. Ця картина сумна і вражаюча. Задумайтесь до чого ми дожили, як ми шануємо нашу природу,
Проблему вивозу сміття неодноразово обговорювали на сільських сходах, приймали мудрі рішення, правда, жодного разу їх до кінця не виконували. І тому мені пригадались старі часи, коли у нашій сільській крамниці приймали скляні пляшки, а у містах в спеціальних пунктах прийому склотари, і навіть аптеки брали пляшечки зпід ліків. А щодо одягу, з якого виріс чи вже не подобається тобі, то можна було здати у комісійний магазин. Та й заготівельники Сокальської заготконтори періодично їздили по селах і забирали той непотріб на переробку і навіть за це людям давали різноманітний товар: дріжджі, синьку, горнятка, миски та інші дрібниці, потрібні в господарстві.
Чому б і нинішньому Сокальському райкоопзаготпрому не повернутися до давньої традиції? Що заважає це зробити? Колись їздили фірою і все що треба забирали і роздавали. А нині ж є автотранспорт. Тільки заздалегідь повідомте голову чи секретаря, а ті перекажуть сільським громадам, і люди приготують все, про що йдеться в оголошенні. І з цього виграють всі – заготпром, мешканці сіл і, звичайно, ліси і луги, які перестануть засмічувати непотребом. Бо не в кожного господаря є можливість наймати машину і возити до вас на Жвирку склотару, макулатуру…
Сподіваюсь, що керівництво Сокальського райкоопзаготпрому дослухається до моєї пропозиції. Варто лише раз почати і потім все налагодиться.
Григорій ГАВРИЛЮК.
с. Перетоки.