Святкові події

МУРОВАНОМУ – 545

У кожного села як і у людини своя біографія. Цю біографію роками, десятиріччями пишуть самі люди. Історію села пам’ятають і передають з покоління в покоління.

Писемні джерела не залишили нам пояснень про походження історичної назви села Жабче (Муроване), але легенди, що дійшли до наших часів, розповідають про дев’ять родючих долин посеред пагорбів, і був собі такий чоловік Жабко, який першим поселився біля горба, де нині стоїть церква. Від його імені пішла назва села Жабче, могло бути Жабкове.

У період пізнього середньовіччя, неподалік заснували цегольню, одну з перших у цьому краї. Мабуть перші муровані з цегли забудови з’явились у Жабчому, і тому воно стало ЖабчимМурованим. За радянських часів відбулися зміни в історичних назвах міст і сіл, від його назви залишили тільки другу частину Муроване. Жабче має надзвичайно цікаву історію.

Спогади наших односельців дають можливість відтворити живу зворушливу історію села у доленосному XX ст. Саме тоді вони з усім українським народом були учасниками і свідками героїчної боротьби за українську державність Січових стрільців, вояків УГА, УПА, що уможливило проголошення незалежності України у 1991 р. В 16481654 рр. жителі Мурованого брали активну участь під час визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького. В 1756 р. в селі діяла однокласова школа, яку утримувала сільська управа. З 1854го діяла своя гуральня.

У 19061909 рр. в селі існував філіал читальні «Просвіта», у 30х роках бібліотекарем працював Федір Поліха, учителем – Михайло Синишин, діяла організація «Юнацтва». Просвітяни займались виховною роботою, конкретно боролись проти пияцтва.
В 1911 р. в селі з’явилась перша мануфактура, ткацька майстерня, а Володимир Каменівський став власником кузні. В травні 1946го село спалили поляки, а c. Безеїв знищили вщент. Жителів села переселили на Тернопільщину. А в 1953 р. вони повернулися додому. З часом Муроване стало відбудовуватись.

25 грудня 1990 р. В. Д. Медуна організував у селі Народний рух, у який входило 15 чоловік. У квітні 1991го утворилось Товариство української мови імені Т. Г. Шевченка, яке очолила М. М. Желязко, в ньому нараховувалося 20 чоловік.

На території села знаходиться каплиця, яку назвали «Панною», вода в ній цілюща. Сюди приїжджає багато людей з різних міст та сіл.
Визначною подією в історії села стала презентація книги «Жабче Муроване», яка вийшла в грудні 2005 р. Її автор – виходець з нашого села Б. М. Чайковський, який працює директором Львівського історичного музею. Молодим талантом також є випускниця Мурованської школи, студентка Львівського національного університету ім. І. Франка Наталя Кічун. Вона пише вірші, які друкувалися у районних виданнях, займала призові місця у конкурсах поетичного слова.

22 серпня 2010 року Муроване святкувало 545 років від дня заснування. Урочистості розпочалися Літургією в церкві, після чого відбулося віче біля пам’ятника Т. Г. Шевченка. На ньому сільський голова Надія Лешик привітала всіх жителів села та присутніх гостей зі святом, а отець Мирослав усіх поблагословив.

На святковому віче голова РДА Микола Мисак, депутат обласної ради Марія Христинич, голова районної ради Олег Солодяк, колишні голова сільської ради та секретар – Степан Кашуба та Ірина Гой привітали всіх жителів з 545річчям села.
 

Жителі та гості Мурованого мали можливість побачити біля Народного дому виставки народних умільців – це було різьбярство, художні роботи, вишивки сільських майстринь, виставка щедрих дарів землі. Зпоміж усіх виділялися композиції квітів.

Свято продовжувалося конкурсами, іграми та спортивними змаганнями на сільському стадіоні. Потім з урочистої мелодії державного гімну України розпочався великий святковий концерт за участю художніх колективів Народного дому, школи та церковного хору. Так як справжнім осередком духовності нашого села є церква, прозвучали пісні церковного хору, одна з них «Наше рідне село», яку написала керівник хору Марія Желязко. Сільський голова Надія Лешик привітала жителів Мурованого та розповіла про історію нашого рідного села.

Далі звучали пісні ансамблю Народного дому, ветеранам були вручені пам’ятні подарунки. Для всіх старожилів та наймолодших жителів села виступили учні школи та ансамбль «Сопілкарі» під керівництвом вчителя музики Майї Михайлівни Недільської.

Для людей, які не змогли бути присутніми на святі, яких доля розкидала по всій землі, пролунала пісня «Моя рідня». Не забули згадати багатодітні сім’ї, які виховують трьох і більше дітей – їх привітали піснею «Мамина сорочка».

Як відомо сім’я у суспільстві відіграє велику роль, особливо для тих, хто з’єднав свої долі, серця вже впродовж багатьох літ. Тож ми сердечно привітали подружжя, які дожили до срібного та золотого весілля.

У святкуванні взяв участь шкільний колектив під керівництвом М. Недільської. Він виконав декілька пісень. З щирими привітаннями та побажаннями виступив директор Мурованської ЗШ ІІІІ ст. Михайло Золочівський.

Святкування співпало з найбільшим святом нашої держави – Днем Незалежності. Кожен із нас любить свою Україну, бажає їй добра, намагається стати справжнім громадянином своєї Вітчизни.

Під час концерту оголошувалися конкурси: музичні таланти, найкращий гуморист, найкращий двір вулиці. Для того, щоб люди не були байдужими до чужого горя, самотності пролунала пісня «Все золото світу».

За активну участь у культурномасовій роботі села нагороджено подяками учасників ансамблю Народного дому.

Святкування завершилося піснею «Многая літа», але на цьому воно не закінчилось, всі жителі села ще мали змогу потанцювати. А в серцях багатьох мурованців і гостей залишаться приємні враження та спогади.

Андрій ПОЛІХА, завідувач Народним домом с. Муроване.
 

Голос Сокальщини на GoogleNews