Home / Згадаємо, як це було / Без знання минулого у села Варяж немає майбутнього….

Без знання минулого у села Варяж немає майбутнього….

Нещодавно перший голова осередку Народного Руху України с. Варяж Федір Мельничук видав невеличку книжечку «Варяж місто і село». У слові до читачів автор відзначив: «Доля нашого Варяжa непроста. Були роки розквіту, розбудови, а були роки боротьби, упадку і нищення… Але все пережив старовинний Варяж. І корінні мешканці, які повернулися з насильницького переселення, і переселенці з Карпат сьогодні разом будують своє майбутнє. Але без знання минулого немає майбутнього».

Пам`ять людська недовговічна. Події, про які, здається, ми добре пам`ятаємо, з часом забуваються. І, щоб не пішли в небуття історичні події й учасники тих подій – жителі Варяжа, Федір Мельничук написав коротку історію свого рідного села.

На основі архівних документів, власних спогадів і спогадів старших жителів села автор дослідив, що Варяж не завжди був селом. У 1538 році польський король Жигмонт надав містечку Магдебурзьке право – привілей самоврядування. До міста Варяж належало село Варяж і село Городище Варязьке. У Варяжі був замок і укріплені міські оборонні вали.

Після втрати незалежності ГалицькоВолинської держави у ХIV, столітті польська влада намагалася полонізувати українські землі: заселяла Варяж поляками, євреями, виселяючи українців з міста у села.

У 1880 році в м. Варяж проживало 426 римокатоликів, 911 євреїв і тільки 27 українців. У селі Варяж нараховувалося 119 дворів, в яких проживало 410 українців і 230 поляків.

За Польщі Варяж був волосним центром. Тут розвивалися місцеві промисли, багато варяжців працювало на Лешківській суконній фабриці.
У дев`ятнадцяти розділах і підрозділах автор книги розповідає про господарське, релігійне, культурнопросвітницьке життя українського населення міста, про визвольні змагання варяжців у лавах УГА, а пізніше – УПА, про насильне виселення і депортацію українців Варяжа із їх споконвічних земель та щасливе повернення частини жителів на батьківщину.

Про зміни, які відбулися у Варяжі після повернення у 1951 році західної частини Сокальщини від Польщі до України, Федір Мельничук описує у розділах «Повоєнний Варяж», «Колгосп», а про початок новітнього відродження – у розділах «В часи національного відродження», «До могили у Лісках», «Прикордонна співпраця».

Книга написана літературною українською мовою, широко ілюстрована. Викликає зацікавленість у читачів.

Проте маю зауваження стосовно якості фотографій та порядку їх розміщення на сторінках книги. Світлини малі за розміром і дуже темні, друк спотворив їх так, що неможливо когось чи щось розпізнати.

Крім того, на мою думку, автору варто було розширити розділ про національновизвольні змагання варяжців, назвати імена стрільців УГА і УПА, які загинули в боротьбі за незалежність України, а також опублікувати списки членів сільських осередків ТУМ ім. Шевченка та НРУ, котрі брали активну участь у відродженні державності України. Це треба зробити, аби донести до майбутніх поколінь сокальчан імена учасників тих незабутніх історичних подій періоду воєнного і післявоєнного лихоліття та епохи новітнього українського відродження.

Книга про Варяж вийшла невеликим тиражем (сто примірників). Знаю, що Федір Мельничук готує доповнення до нового видання книжки, і, думаю, що він врахує викладені у цій статті зауваження.

Такі книги, які видані про Варяж, Завишень, Добрячин, Борятин, Хлівчани, Сокальщину, повинні бути написані про кожне село і місто району. По них варто вивчати історію нашого краю.

Богдан НИЧАЙ,
с. Завишень.

About Адміністрація порталу

x

Check Also

В Червонограді відбулася зустріч із багаторічним політв’язнем совєцьких тюрем Ольгою Ільків

30 жовтня в актовому залі храму ...