У середу, 16 вересня, у Львові відбудуться міські церемонії прощання з військовослужбовцями Дмитром Гусаком та Валентином Ярмоловичем, які загинули, захищаючи Україну від російських окупантів. Міська влада закликає львів’ян і гостей міста долучитися до прощань та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.
Чин похорону Валентина Ярмоловича розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Приблизно о 11:30 на площі Ринок запланована загальноміська церемонія прощання. Поховають військового на Голосківському кладовищі на вулиці Миколайчука.
Прощання з Дмитром Гусаком розпочнеться об 11:00 у храмі святих Володимира і Ольги у місті Винники (вул. Жупан, 4). Після богослужіння відбудеться церемонія прощання на місцевій алеї Героїв. Поховають воїна у рідному селі Виннички.
Валентин Ярмолович (01.09.1973 — 14.09.2026) народився у місті Тульчин Вінницької області. Навчався у середній загальноосвітній школі №33 Львова, згодом здобув вищу освіту в Національному університеті «Львівська політехніка». Проходив строкову військову службу.
Після служби працював водієм у приватному підприємстві «Берта Плюс», а пізніше — комірником у дочірньому підприємстві «Морозко» приватного акціонерного товариства «Львівський холодокомбінат». Рідні згадують його як доброзичливу, товариську та чуйнішу людину, яка не залишалася байдужою до чужих проблем, мала добре почуття гумору, любила відпочинок на природі, комп’ютерні ігри та заняття спортом у тренажерному залі.
У 2024 році Валентин став на захист України від російського вторгнення. Служив на Курському напрямку у складі 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, а згодом — на Південно-Слобожанському напрямку у складі 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського Сухопутних військ ЗСУ. За службу був нагороджений медаллю «Ветеран війни». У нього залишилися дружина та родина.
Дмитро Гусак (03.06.1980 — 14.09.2026) народився у селі Виннички Львівської області. Навчався у Винничківській гімназії Давидівської сільської ради Львівського району, далі продовжив освіту у Львівському професійно-технічному училищі.
За фахом Дмитро був майстром з виготовлення взуття та мав власну справу. Рідні розповідають, що він був доброю, щирою та відкритою людиною, легко знаходив спільну мову з оточенням, вирізнявся почуттям гумору. Цікавився риболовлею, театральною грою, любив проводити вільний час за комп’ютерними іграми.
У 2026 році Дмитро приєднався до лав Збройних Сил України, служив у складі 23-го інженерно-позиційного полку Сил підтримки ЗСУ. Після його загибелі сиротами залишилися дружина, син, донька та інші рідні.