У середу, 19 серпня, у Львові відбудеться міська церемонія прощання з полеглими військовослужбовцями Дмитром Магеровським, Михайлом Стечишиним та Орестом Очерклевичем, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Міська влада закликає мешканців долучитися до прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.
Чин похорону Дмитра Магеровського та Михайла Стечишина розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Приблизно о 11:30 на площі Ринок проведуть загальноміську церемонію прощання. Поховають воїнів на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 на вулиці Пасічній.
Чин похорону Ореста Очерклевича відбудеться також об 11:00 у храмі святих апостолів Петра і Павла в селі Зимна Вода. Після богослужіння захисника поховають на Зимноводівському кладовищі.
Михайло Стечишин (27.07.1988 — 02.04.2024) народився в селі Зубра Львівської області. Навчався у Зубрянському ліцеї Солонківської сільської ради, згодом здобув фах у державному професійно-технічному навчальному закладі «Міжрегіональне вище професійне училище автомобільного транспорту та будівництва». Проходив строкову військову службу.
Після служби працював інкасатором в управлінні поліції охорони у Львівській області, а пізніше — охоронцем у державній установі «Львівська виправна колонія (№48)» та в державній установі «Табір для тримання військовополонених „Захід 4“». Рідні згадують, що Михайло був щирим, доброзичливим і справедливим, турботливим батьком та надійним другом, любив працювати й цікавився сільським господарством.
З початком повномасштабного вторгнення Росії став на захист України. Обороняв територіальну цілісність і суверенітет держави на Донецькому напрямку у складі 225-го окремого штурмового батальйону Сухопутних військ Збройних Сил України. Нагороджений нагрудним знаком «Ветеран війни». У Михайла Стечишина залишилися мати, дружина, донька, двоє синів, сестра з сім’єю, брат та інші рідні.
Дмитро Магеровський (11.11.1992 — 16.02.2025) родом із міста Буськ Львівської області. Навчався у Буському опорному закладі загальної середньої освіти І–ІІІ ступенів №1 Буської міської ради. З 2011 року проходив службу у складі 1-ї Галицько-Волинської радіотехнічної бригади Повітряних сил Збройних Сил України.
За спогадами рідних, Дмитро був спокійним, неконфліктним, відповідальним і мужнім, завжди готовим допомогти тим, хто цього потребував. Полюбляв комп’ютерні ігри, відпочинок на природі, цікавився автомеханікою.
Після початку повномасштабної війни продовжив службу у складі Повітряного командування «Захід», а з 2025 року обороняв Україну на Донецькому напрямку у складі 37-ї окремої бригади морської піхоти Військово-Морських Сил Збройних Сил України. У Дмитра Магеровського залишилися батьки, сестра та родина.
Орест Очерклевич (10.07.1975 — 20.03.2026) — львів’янин. Навчався у середній загальноосвітній школі №74 міста Львова, згодом здобув професійну освіту у Львівському професійно-технічному училищі. Проходив строкову військову службу, після чого працював у будівельній сфері на приватних підприємствах.
Рідні розповідають, що Орест був добрим, чесним, надійним і врівноваженим, відповідальним сім’янином, який дуже любив дружину та доньку. Цікавився радіоелектронікою, умів майструвати та, за словами близьких, був «майстром на всі руки». Цінував родину, любив життя і мав багато планів на майбутнє.
З початком повномасштабного вторгнення став до лав захисників України. Обороняв територіальну цілісність і суверенітет держави на Північно-Слобожанському, Луганському, Запорізькому, Південно-Слобожанському та Донецькому напрямках у складі 125-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Нагороджений відзнакою «Хрест Сил територіальної оборони», медаллю «Захиснику України» та нагрудним знаком «Ветеран війни». В Ореста Очерклевича залишилися дружина, донька, батьки, сестра, родина та побратими.