Тарас Стельмашек: життя, віддане Україні
Сьогодні минає три роки з того болючого дня, коли Великомостівська громада втратила свого мужнього сина, Захисника України — Тараса Стельмашека.
Життєвий шлях Тараса Стельмашека
Тарас Ярославович народився 14 серпня 1981 року у мальовничому селі Реклинець. Його шлях — це шлях справжнього чоловіка, гідного сина України. Після закінчення школи він пішов працювати на шахту, обравши тяжку, але чесну працю. З 2016 року працював на шахті \”Лісова\” ДП \”Львіввугілля\”.
У 2014 році, коли країна покликала, Тарас не вагався — він став на захист рідної землі. Служив у військовому мобільному госпіталі, брав участь в АТО на Донеччині, зокрема в місті Красноармійськ. Його руки несли життя — він керував заправною машиною, забезпечуючи техніку, яка рятувала життя й боронила українську землю.
Відданість і трагічна загибель
У 2021 році Тарас уклав контракт із 24-ю окремою механізованою бригадою імені короля Данила. Був електриком обслуги взводу звукометричної розвідки. З початком повномасштабного вторгнення росії — обороняв село Попасне, стояв до останнього.
Але доля розпорядилася інакше… 23 квітня 2022 року Тарас трагічно загинув у ДТП в районі селища Новий Милятин. Смерть була миттєвою… і неймовірно болючою для всіх, хто його знав і любив.
Його життя — це приклад мужності, самопожертви та любові до Батьківщини. Його серце назавжди залишиться з нами — у кожному спогаді, у кожній молитві, у кожному мирному ранку, який він наближав.
За свою відданість Україні Тарас був нагороджений почесною відзнакою \”За вільну Луганщину\” та медаллю \”Учасника АТО\”.
Вічна пам’ять і шана Тобі, Захиснику. Молимося за Твою душу. Пам’ятаємо… Слава Героям! Слава Україні!