Сьогодні, 16 листопада, Львів прощається з трьома Героями. Володимир Довгун, Олексій Дегтярьов, Юрій Хміляр загинули, захищаючи Україну.
Поховали військовослужбовців на Личаківському кладовищі.
Біографічні довідки Героїв
Навчався у Львівській українській приватній гімназії-ліцеї, згодом вступив до Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут».
Закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та Військову академію (м. Одеса).
Після завершення навчання проходив військову службу у лавах 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Виконував бойові завдання у зоні проведення Антитерористичної операції.
Після повернення до цивільного життя працював на приватному підприємстві «Карабінери».
Із початком повномасштабного вторгнення росії боровся проти держави-терориста у лавах 103-ї окремої бригади Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
У Юрія Хміляра залишилися дружина та двоє синів.
Навчався у Опорному закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів міста Хирів Хирівської міської ради Самбірського району Львівської області. Під час навчання відвідував спортивну секцію футболу, займався вільною боротьбою.
Закінчив Державний навчальний заклад «Львівське вище професійне училище торгівлі та сфери послуг». Згодом здобув кваліфікацію «технік-механік» у Відокремленому структурному підрозділі «Автомобільно-дорожній фаховий коледж Національного університету «Львівська політехніка».
У мирний час працював водієм міжнародних перевезень.
Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації брав активну участь у фізичній та тактичній підготовці бійців територіальної оборони.
Згодом добровільно вступив до лав ЗСУ, захищав Батьківщину у складі 90-го окремого аеромобільного батальйону імені Героя України старшого лейтенанта Івана Зубкова 81-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
У Олексія Дегтярьова залишилися батьки, дружина та двоє дітей.
Навчався у Ліцеї №18 Львівської міської ради. Після завершення навчання здобув професійно-технічну освіту. Протягом 1989-1991 років проходив військову службу у танкових військах.
У мирний час працював ковалем на приватному підприємстві.
У 2021 році добровільно підписав контракт із Збройними силами України, виконував бойові завдання на сході України.
Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації захищав територіальну цілісність і незалежність держави у лавах 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України. Боровся проти російських окупантів у Луганській області.
У Володимира Довгуна залишилися дружина, дві доньки, онука та зять.