У Трускавці відбулося прощання та поховання воїна Збройних сил України Вадима Юрійовича Гладуша, який загинув 14 грудня 2023 року на Донеччині у віці 38 років. Лише тепер, після тривалої судової процедури та оформлення документів, батько зміг поховати сина.
Вадим Гладуш народився 10 грудня 1985 року у Вінниці. До восьми років жив у рідному місті, після чого родина переїхала до Дніпра, звідки походить його батько. У Дніпрі він зростав, навчався та дорослішав. Проходив строкову військову службу у Кам'янці-Подільському, а згодом повернувся до Дніпра.
Після служби Вадим вступив до Дніпровського університету на філологічний факультет, де опановував спеціальність «Українська мова та література». На момент початку повномасштабного вторгнення він перебував на Вінниччині, звідки родом його мама, яка на той час уже померла.
Як і багато інших чоловіків, Вадим став на захист України. Він служив солдатом у 38 окремому стрілецькому батальйоні ЗСУ «Ангели Вінничини», сформованому у Вінницькій області. Планував перевестися до підрозділу «Азов», однак, за словами батька, командир батальйону не дав на це дозволу.
Боєць воював на Донецькому напрямку, зокрема в районі Серебрянського лісництва та біля Краматорська. Останній бій для нього відбувся 14 грудня 2023 року на позиції «Вуйко» біля села Терни під Краматорськом. З роти змогли вийти живими лише десять військових, ще чотирнадцять вважаються зниклими безвісти. Деякий час до цієї групи був віднесений і Вадим.
За розповідями побратимів, які вижили, під час бою ворог інтенсивно штурмував позиції українських захисників, застосовуючи різну зброю. В окоп, де перебували Вадим та його товариш, влучила граната. Товаришу відірвало руку, а Вадим зазнав ще тяжчих поранень і, втрачаючи кров, не зміг разом з іншими відходити з позицій. Він прикривав відступ побратимів, залишившись серед загиблих і поранених бійців.
Через складні бойові дії не було можливості одразу евакуювати тіло загиблого. Попри те, що побратими повідомили про смерть Вадима, юридичне підтвердження загибелі затягнулося. Батькові довелося понад два роки добиватися встановлення факту смерті у суді та проходити процедури у військових структурах. Військова частина навіть подавала апеляцію на рішення суду, який визнав факт загибелі. Лише тепер батько отримав можливість організувати поховання єдиного сина.
Обряд прощання з Вадимом Гладушем відбувся 18 вересня у похмурий осінній день. Хоча Трускавець не був його рідним містом, саме тут нині проживає його батько, який переїхав сюди, як і багато інших родин, що виїхали з регіонів, де точаться бойові дії. У трускавецькій землі воїн знайшов свій останній спочинок.
Спершу на Перехресті Героїв священники Православної церкви України на чолі з отцем-деканом Ігорем Пуликом та отцем-капеланом Андрієм Безушком відслужили коротку молитву. Далі похоронна відправа відбулася у церкві Благовіщення в Трускавці. У ній взяли участь священнослужителі, зокрема з Дрогобича, Самбора та Доброгостова.
На прощанні були присутні батьки та дружини інших полеглих воїнів, родини зниклих безвісти, ветерани, а також рідні тих, хто зараз служить на передовій. Для них звучали слова духовної підтримки та молитви за загиблого захисника.
Батько Вадима дякує, що зміг дожити до дня, коли поховав сина, адже, за словами учасників прощання, у полеглого воїна, крім нього, немає інших близьких родичів. Могила Вадима Гладуша у Трускавці відтепер нагадуватиме про ціну, яку українські захисники платять за свободу та незалежність України.