Прощання з молодим Захисником Володимиром-Іваном Лозинським
Сьогодні ще один сумний день для Великомостівської громади, день коли ми хоронимо ще одного загиблого Захисника, вірного сина своєї країни. Ми провели в останню дорогу нашого Героя — Володимира-Івана Лозинського.
Життя, яке обірвала війна
Йому було лише 25 років… Попереду в нього було ціле життя: плани, мрії, кохання. Його вдома чекала дівчина, з якою вони будували спільне майбутнє — мріяли про весілля, родину, дітей, про просте людське щастя. Але війна забрала його… безжально і передчасно.
Воїн світла
Володимир був справжнім воїном світла. Без страху дивився в очі ворогам, вірив у Перемогу і до останнього подиху захищав рідну землю. Він служив у окремому батальйоні імені Михайла Коцюбайла \”Вовки Да Вінчі\”, пліч-о-пліч з найкращими синами України.
Сьогодні його побратими приїхали у його рідне село, аби востаннє вклонитися тому, хто став для них братом у бою. Його провели в останню путь з військовими почестями і похоронили на кладовищі в селі Купичволя.
Звучали скорботні мелодії військового оркестру, бриніли сльози на обличчях, стискалися серця від невимовного болю.
Батькам Героя вручили державний прапор — символ його незламної вірності Україні.
Неможливо знайти слова, які загоїли б цю рану… Неможливо стерти той біль, який оселився в серцях батьків, братів, рідних, побратимів і всіх, хто знав Володимира.
Він навіки залишиться молодим. Навіки залишиться Героєм.
Вічна пам’ять тобі, Захиснику! Вічна слава і безмежна вдячність за твою мужність і жертовність.
Ти житимеш у наших серцях вічно.