Завтра Львів вшанує пам’ять захисників Романа Колодія, Тараса Совгана та Романа Кашуби
У суботу, 4 січня, мешканці Львова зберуться, щоб віддати останню шану Роману Колодію, Тарасу Совгану та Роману Кашубі — військовослужбовцям, які самовіддано боронили Україну від російської агресії. Львівська міська рада закликає жителів та гостей міста взяти участь у церемонії прощання, утриматися від розважальних заходів і підтримати родини загиблих у цей скорботний день.
Розклад церемонії прощання
- Час і місце: Чин похорону розпочнеться о 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла.
- Церемонія: Загальноміська церемонія прощання відбудеться на площі Ринок о 11:30.
- Місце поховання: Захисників поховають на Личаківському кладовищі.
Біографії загиблих воїнів
Роман Колодій (14.08.1991 — 28.12.2024)
Роман народився у Львові, навчався у селі Вовків, а згодом закінчив Костенівську гімназію імені Андрія Костирки. Вищу освіту здобув у Національному університеті «Львівська політехніка» за спеціальністю інженерії логістичних та робототехнічних систем.
Професійна діяльність включала роботу на підприємствах оборонного комплексу, таких як Львівський бронетанковий завод і державний авіаційно-ремонтний завод. Захоплювався гірським туризмом, кулінарією та волонтерською діяльністю, зокрема допомагав літнім людям. Його девіз: «Нічого собі не жалійте, завтра може не настати».
У травні 2024 року вступив до 125-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Залишив після себе батьків, брата з родиною, кумів і двох хрещених дітей.
Тарас Совган (03.09.1984 — 22.11.2024)
Тарас родом зі Львова, здобув професію електрогазозварника у Перемишлянському професійному ліцеї. Працював у ПП «Мережа-Сервіс Львів».
З початком повномасштабного вторгнення росії приєднався до 7-го прикордонного Карпатського загону. Брав участь у бойових діях на сході України, захищаючи її суверенітет.
Залишив по собі брата, племінника, хрещеного сина, рідних і друзів.
Роман Кашуба (21.11.1980 — 24.12.2024)
Народився у Львові, навчався у Ліцеї №93. Працював водієм-далекобійником та був пристрасним любителем автомобілів.
З початком війни служив у 18-й Слов’янській бригаді Нацгвардії, виконуючи завдання на Донеччині.
Залишив маму, двох дітей, сестру та брата.