Після поїздки у столицю, де побував на Майдані, поспілкувався з людьми з різними поглядами та з різних куточків країни та світу, а потім, прийшовши на віче у Сокалі, вирішив поділитися враженнями і певними застереженнями. Для розуміння всього нижче написаного, хочеться акцентувати на такій проблематиці: ВЛАДА – ОПОЗИЦІЯ, ПОЛІТИЧНІ СИЛИ – ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО, ЦЕНТР – МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ.
Побачивши дії влади, починаючи від «виконання обіцянок покращення життя вже завтра» і до розгону майдану, побиття і переслідування активістів і мирних людей, дій силових структур, та розгулу «мажорів» по цілій країні, можна відреагувати лише одним словом, ДІСТАЛИ….. І воно відображає думки більшості свідомих і тверезомислячих людей, незалежно від місця проживання і різних поглядів. Надії, навіть найбільших оптимістів, на те, що влада прислухається до громадян і зробить висновки, вже давно втрачені. Тому перестаньмо говорити про негатив, обридло.
Щодо опозиції, то, вважаю, що це альтернатива нинішній владі, та лише за умови, що вона не стане черговою заміною одних на інших, а внесе зміни у життя громадян нашої країни. Звичайно, першим завданням кожної політичної сили є прихід до влади. Друге завдання – це програма дій, які будуть реалізовувати прагнення і бажання народу. Недаремно наголошую на програмі і діях. Бо цю, власне, думку висловили мої співрозмовники з далекої по відстані, але дуже близької по духу і болю за Україну, Канади. Пояснивши, що міфічні заяви уряду про суму у 120 мільярдів євро, яку необхідно виділити на допомогу Україні, є безглуздими. І навіть для їх благополучної країни є дуже великими грошима. Тому й поцікавилися, чи опозиція робила свої реальні розрахунки. Бо ті, хто хочуть допомогти, мають знати і відзвітувати перед своїми громадянами: кому і на що дали гроші? Другим запитанням було: «Чому така велика різниця у поглядах стосовно Європи у східної і західної частин країни?» Моє пояснення, що просто мешканці західної території України частіше бувають в Європі, багато з них там працюють, і тому на власні очі бачать, які там порядки, як там живуть люди, викликало чергове запитання: «Чому опозиція не підготовила пропозицій до Євросоюзу, зокрема, щодо безвізового режиму?» Напевно, не потрібно було б докладати стільки зусиль на переконування, якби жителі східної частини України могли побачити життя в Європі. Я, як і, напевно, багато інших, теж можу погодитися з багатьма питаннями, які тривожать українців, зокрема, Східної України, їх дуже багато. Хоча, повірте, ні ті, хто запитували, ні я – не належимо до ворогів опозиції, навпаки, всім серцем вболіваємо за Україну, і нам не байдуже, якою залишимо її для прийдешніх поколінь. Але те, що в демократичному суспільстві, до якого прагнемо й ми, де все прозоро, відкрито, на всі запитання повинні бути відповіді – маємо це зрозуміти. Дії і позиція політичних сил, мають бути виваженими, продуманими, які б враховували думки і побажання більшості членів суспільства. Тим більше, що теперішня опозиція є об’єднаною, тому, напевно, приймаючи рішення, доведеться багато від чого відмовитися, заради вищої цілі. І на скільки вистачить розуму для здобуття перемоги над собою і своїми амбіціями, на стільки виконання головних цілей буде втілене в життя.
Про політичні сили і громадянське суспільство. Це, напевно, один з найголовніших факторів відносин і взаємопорозуміння в об`єднавчому процесі країни. Різні політичні сили мають свої програми і напрями розвитку, і, звичайно, свій електорат. Простіше тим, хто розділяє і підтримує їхні погляди. Сталося так, що поділилися вони і на регіональному рівні. Не всі громадяни є членами певних політичних партій, проте є цінності, які об’єднують більшість населення. Звичайно, не зроблю відкриття, якщо назву частину з них: правда, справедливість, відповідальність і чесність, що створюють певний імідж як країни, так і людини. Більшість з переліченого входить і до християнських заповідей. Але, на превеликий жаль, політику називають брудною справою, а люди, які її творять, часто відходять від вищезгаданих цінностей. В цивілізованому світі суспільна думка і контроль за політиками та державними діячами є на певному рівні. Ми молода держава і лише розпочинаємо жити за цими правилами. Почали «тиснути» на владу, вимагати справедливості, створюємо об’єднання, зокрема, «МАЙДАН». Все ніби добре, тільки маленьке застереження, і не тільки моє, до політиків. Не змарнуйте правильні прагнення громадян, і не призведіть до чергового розчарування людей. Маю на увазі, прагнення політиків очолити і керувати громадським рухом. Ці об’єднання, якщо хочете, мають бути своєрідним судом присяжних, які діють за принципами совісті, відчуття справедливості у прийнятті рішень. Одночасно контролером дій влади і оцінювачем виконання обов’язків, взятих на себе певними особами. Ці інституції повинні існувати постійно, не зважаючи на те, хто представляє владу, і передбачати в собі прийняття рішень тільки колегіально. І тому присутність політиків тут недоречна. По-перше, в них є інші наміри – це прихід до влади і реалізація своїх програм, а по-друге, якось не дуже віриться, що своєю присутністю в громадських організаціях, а тим більше їх очолюючи, вони будуть себе контролювати, прийшовши до влади. Підтвердженням моїх застережень є і виступ на Сокальському віче депутата міської ради Юрія Товарянського. На мою думку, єдиного промовця з правильним підходом до проблем і чесним висвітленням ситуації, про що хочу сказати далі. Центральна влада і місцеве самоврядування. Розумію, що дійсно багато залежить від державної політики, бо ми звикли бути залежними від Києва. Але давайте проаналізуємо, який ми маємо вигляд на місцях і запитаємо себе, чому?.. Обрали голову районної ради від КУНу, голову Сокаля від «Нашої України», більшість є як в одній, так і в другій радах від патріотичних сил, а зрушень зовсім не видно. На початку каденцій, як і у передвиборних програмах, кожен з них наголошував на проблемах, які дійсно є актуальними і в Сокалі, і районі. І головне, обіцяли їх вирішити. Та проблеми так і не зрушилися з місця. І на все мають пояснення. А з боку громади мало б бути єдине правильне рішення: вимагати виконання обіцяного, або звільнити місце і не гаяти час. У своїх виступах на майданах часто критикують і вимагають цього від керівників центральних органів влади, і це справедливо! Але ж справедливість не може бути для одних і відсутньою до інших. Щоб не бути голослівним, згадайте вимоги, просьби: облаштувати вбиральню в центральній частині міста, відремонтувати комунальні дороги і міжбудинкові проїзди, надати естетичного вигляду будинкам у центрі Сокаля біля пам’ятника Т. Г. Шевченку, навести порядок у виділенні планів під приватне будівництво, черга на яке побила всі рекорди, напевно, ще з перших років Незалежності. Не буду перераховувати надходження до місцевого бюджету, плату за оренду землі, вирішення питання автостоянки в центрі міста… Не менше запитань і до районної ради: щодо стану комунальних доріг, до речі, давно вносилася пропозиція організувати бригаду при міському комунальному господарстві по їх ремонту. Це не підходить, а іншого рішення нема; питання Сокальського лісгоспу, яке не тільки дало б змогу контролювати вирубку та насадження лісів, а й чималі надходження до бюджету; кінотеатру у Сокалі. Не говорячи про інвестиційні проекти з боку наших сусідів з Польщі. А то, крім святкових заходів, ніяких зрушень. На слова керівників, які неодноразово виступають за трибунами і на громадських слуханнях, навіть не хочеться реагувати. Краще їм запропонувати відвідати за тридцять-п’ятдесят кілометрів міста Волинської області, і запитати себе: невже там інша держава чи інші закони? Та ні, там більш відповідальні і ділові люди, тому і результати інші. Повертаючись до слів депутата Товарянського, можливо, наша місцева влада не знає про побори, починаючи від дитсадка і до лікарні, або ставлення службовців до громадян. При так званих, єдиних вікнах, скільки потрібно відчинити дверей, щоб отримати якусь довідку та ще й часто за неї заплатити тому, хто її видає, – а він зарплату отримує завдяки нам, платникам податків. А можливо, вони не розуміють, що, підтримуючи в належному стані комунальні та державні установи коштом людей, дають неправдиві дані потреб і вимог до бюджетів, тим самим дають можливість там, нагорі, розкрадати кошти. Вони ж бо не беруться з повітря, а саме за принципом: з громади по нитці і багатому сорочка! Ось з того й треба починати, з прикладу правильного і вмілого керівництва, виконання своїх обов’язків і боротьби з тими негативами, які оточують нас. Тільки праця, а не «відсидка» в теплих кріслах, дасть поштовх до змін на краще і довіру та віру. Можливо, не всі розділяють мої погляди, кожен має на це право, але я звертаюся до однодумців: не будьте байдужими, навіть те, що не турбує Вас сьогодні, завтра може торкнутися кожного. А голос громади має бути найголовнішим, і мають керувати на різних рівнях ті, хто його чує! Довіра – це благородно, але наука довіри без контролю нічого не варта. І гасла та обіцянки вже були в нашій історії, не наступімо на ті самі граблі ще один раз.
Григорій КАЗАНІВСЬКИЙ,
м. Сокаль.