Головна / Цікаво знати / Про Долину нарцисів на Закарпатті

Про Долину нарцисів на Закарпатті

«Бракує слів, даруйте квіти!» – кажуть французи, бо на мові квітів кожна рослинка має своє значення. Принаймні, якщо не квітку подаруйте, то подорож у долину квітучої краси – Долину нарцисів. Здається, нічого особливого в цій рослинці немає. Але чомусь така, на перший погляд, непримітна, проте дуже пахуча і тендітна квіточка щороку приваблює мандрівників – від великого до малого, від вченого і до звичайнісінького туриста з різних куточків світу. Нині саме через любов до цієї квітки доводиться говорити про охорону довкілля в Україні загалом. Можливо, тому так часто в Долині нарцисів відбуваються пізнавальні фестивалі та весняні бали, щоб якомога більше людей дізнались про це диво в нашій країні та поза її межами. Цьогоріч мені, як митцю, вдалось навіть застати просто неба пленер художників і поспостерігати за тим, як у кожного з них в яскравих барвах народжувались краєвиди Хустщини. Але, впевнена, це надзвичайне місце сподобається не тільки людям високих душевних матерій. Якщо Ви взяли на примітку мої слова, тоді дізнавайтесь більше про цей дивовижний край. Наступного року пакуйте наплічник у Хуст!

«Нарцис вузьколистий пережив льодовиковий період. Допоможи йому пережити туристичний сезон!»

Масове цвітіння квітів у Долині нарцисів, неподалік районного міста Хуст, на окраїні невеличкого села Кіреші, загалом припадає на початок травня. Правда, весна цьогоріч була пізньою, тому милуватись нарцисами можна було і до 20х чисел травня. Науковці запевняють, такі рослини, як у Долині нарцисів на Закарпатті, є лише на Балканах та в Альпах, на висоті дві тисячі метрів. Як ця гірська квіточка прижилась тут, де висота над рівнем моря лише 180200 метрів, ботаніки міркують і досі. Асфальтовані доріжки та естакади ведуть вздовж поля, а дерев’яна огорожа навколо ніби промовляє: «Зась туристам»! Хіба сліпий не побачить табличок з надписом, що розставлені практично по всій окрузі: «Нарцис вузьколистий занесений до Червоної Книги України. Не зривайте, не витоптуйте рослини, це призводить до їх зникнення. Штраф за зірвану квітку 12 гривень!» Раніше, пригадую, на одному з таких видних місць красувався стенд з більш переконливим написом: «Нарцис вузьколистий пережив льодовиковий період! Допоможи йому пережити туристичний сезон!». Але, очевидно, застереження такого плану не подіяли, тому керівництво заповідника кожного дня виряджає у долину спеціальну машину з лісовими охоронцями. Хлопці з рупором в руках, нудьгуючи, спостерігають за туристами і дають їм зауваження. Треба віддати належне – закордонні туристи культурніші, ніж наші. Тим часом якісь дівчата тишкомнишком норовлять залізти за огорожу і хоч на мить розлягтись на фоні квітів для світлин. Наслідки для довкілля такого ставлення до природи, без перебільшення, катастрофічні! Бо екологи вже нині б’ють на сполох – окрім того, що посеред долини швидкими темпами розростаються кущі та верби, пошкоджена система меліорації, додались проблеми із місцевими жителями, що впродовж дороги продають великими оберемками букети квітів із цибулинами. А попит на нарцис вузьколистий – неабиякий. Але мало хто знає про те, що цю гордовиту квіточку називають НАРЦИСОМ ПОЕТИЧНИМ!

Нарцис не ВУЗЬКОЛИСТИЙ, а ПОЕТИЧНИЙ!

Красою нарциса захоплювались не лише митці. У Стародавньому Римі можновладці вітали цими квітами воїнівпереможців. У Прусії нарцис був символом любові та щастя, а в Греції ця білохолодна красива квітка стала уособленням самозакоханості й гордовитості. На Хустщині, дорогами якої доведеться проїхати, і досі збереглась легенда, як грекоміфічний Нарцис, безтямно закоханий у себе, задивився у потічок Хустець. І не дивуйтесь, якщо раптом почуєте, що насправді хлопця звали Штефаном, на хустський манер. Любуючись своїм зображенням, він вирішив поцілувати себе. Втративши рівновагу, Нарцис впав у воду і втопився. Щоби люди пам’ятали про шкідливість самозакоханості, грецькі боги перетворили тіло Нарциса у квітку. До речі, «наркао» в перекладі з грецької мови означає бути одурманеним.

Інша легенда розповідає про князя та княгиню, що жили у Хустському замку. Була у них красунядонька Руся, в яку таємно закохався гончар Іванко. На день Русиного повноліття до замку прийшли багато сановитих гостей та городян з дорогими гостинцями. Іванко теж вирішив зробити подарунок дівчині – дивну вазу, на якій мерехтіли, наче живі, квіти білого нарциса. У цю мить Руся закохалася в юнака, і стали вони крадькома зустрічатись у мальовничій долині. Та одного разу князь довідався про це і так озвірів, що схопив Іванкову вазу та кинув її з княжої гори. Розсипалась вона дрібним дощем, а коли зійшло сонце, долина вкрилася білозеленим нарцисовим килимом.

Ще одна популярна народна легенда про нарцис пов’язана з історією Нанківської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці. Селище Нанково знаходиться поруч із заповідником. Знане це поселення ще й тим, що тут є джерело об’явлення Матері Божої. Кожного року сюди приїжджають вірники, аби отримати Божу ласку та зцілення. В народі і досі зберігається переказ про те, як у серпні 1690 року в селі Нанково з’явився образ Діви Марії. Місцева громада попросила господаря поля, де відбулося об’явлення Богородиці, побудувати на цьому місці храм. Але землевласник відмовився. Тоді ікону поставили на підводу, запрягли воли і спробували рушити. Дарма! Ні кроку не зрушивши уперед, господар вдарив волів батогом і влучив в ікону. Від удару на лику Богородиці з’явився шрам, а з очей потекли сльози. За це святотатство рід землевласника був покараний, а ікону всетаки вивезли по долині вздовж річки Хустець. Ті сльозинки Богоматері потім перетворились на тендітні квіти нарцисів. Інша байка про нарцис розповідає про те, як ця пахуча гордовита квітка врятувала Хустський замок від ворогів. Мешканці міста принесли нападникам у дарунок подушки, набиті нарцисами, на знак покори і пошани до переможців. Вражі вояки не відали, що нарциси – отруйні квіти, а відтак, заснувши на «нарцисовій» подушці, відійшли у вічність… І наостанок кілька слів про заповідник.

Заповідник ДОЛИНА НАРЦИСІВ

Це диво природи ще 1979 року було проголошено заповідною зоною, завдячуючи зусиллям ужгородського ботаніка, професора Василя Комендаря. У часи радянської окупації ці землі належали колгоспу села Кіреші. Кажуть, місцеві комуністичні діячі вирішили розширити орні угіддя за рахунок осушення і використання заплав річки Хустець, де й знаходиться славнозвісна долина. Та добрі люди на чолі з чуйним науковцем практично власними руками зупиняли трактори, що переорювали безцінну долину. Так було покладено край тотальному знищенню нарциса. Вже опісля, стараннями професора Василя Комендаря, цій місцевості було надано заповідний статус, а пізніше Долина нарцисів була передана Карпатському Заповіднику (тепер Карпатський Біосферний Заповідник). Із 498 видів різних рослин, що представлені тут, 15 видів квітів занесені в Червону книгу України, а також 16 видів орхідей зростають на теренах заповідника! Як не подивуватись цьому квітучому раю в Україні!

Нині доводиться надолужувати втрачене неабиякими зусиллями. А от розмахи втрат жахають. За останні чверть століття науковці спостерігають зменшення площ справжніх лук нарциса. Ці дослідження, спрямовані на покращення охорони цінних екосистем, стали можливими завдяки проекту Світового банку «Збереження біорізноманіття Карпат» впродовж 19931997 років, на який було виділено майже півмільйона доларів. 2006 року екологи забили на сполох, бо нарциси почали висихати від недостатньої вологості ґрунту. Радянська влада посприяла зміні гідрологічного режиму території, а нині квітам просто не вистачає вологи. Як запобіжний засіб екологи пропонують заборонити проїжджати тут автомобілям, зняти асфальт, насадити дерева і зволожити землю. Але виникне інша проблема – розростеться верба, яка, наприклад, сусідню округу кожного року перетворює у непрохідні хащі. Вербу час від часу вирубують, а на вільних територіях з року в рік висівають нарцис. Як не прикро, але приїжджаючи сюди ще з 2004 року, як пересічний турист, можу впевнено заявити місцевим можновладцям та екологам про те, що Долина нарцисів – це зникаюче диво України, не зважаючи на великі старання створити тут всі умови для зростання нарциса. Він кудись безслідно зникає, залишаючи по собі лишень ЗАПАХ ВЕСНИ…З кожним роком біложовтих косичок стає все менше і менше…

Це була моя дев’ята весна в Долині нарцисів. З часом, чомусь з’явилось розуміння, що життя людське вимірюється не роками, а іншими, якимись дуже значущими подіями. Вони ж бо дають можливість осягнути швидкоплинність часу і Боже диво, що присутнє навколо нас. І от, коли воно зацвітає на весні жовтобілими квіточками і розливається солодким дурманом по долині в один той самий час кожного року, лише на 23 тижні, раптом відчуваєш себе яскравим метеликом, чи, можливо, казковим ельфом. І стає так легко та світло на душі! Мимоволі з’являється думка – приїхати сюди наступної весни. Бо, напевно, таки мав рацію відомий пророк Магомет, коли наділив квітку нарциса неабиякою животворящою силою: «У кого є два хліба, той мусить один продати, щоб купити квітку нарциса, бо хліб живить тіло, а нарцис – душу». Здається, так швидко відцвіла і ця весна, відійшла у вічність ще одна маленька віха нашого життя, така прекрасна пора року. А скільки їх буде у нашому житті, один Бог знає…

Ірина СЛАВЧАНИК.

Голос Сокальщини на GoogleNews

Про Андрій Гаврилюк

Залишити відповідь

Ваша поштова адреса не опублікується. Необхідні поля позначено *

*

14 − 3 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

закрити

Ми виявили що ви користуєтеся Ad Blocker!

Для того щоб ми були незалежними потрібно так мало - відображати рекламу!