Мені встановили лічильник обліку газу в лютому 1996 року. Двадцять років тому і за цей час жодного разу ніхто не робив повірку. За цей період мій лічильник накрутив 65517 куб. м газу. Звичайно, він зносився. Замінили мого лічильника 4 листопада торік. А незабаром прийшло повідомлення, що «…була проведена повірку Вашого лічильника газу №2646498, згідно з результатами повірки комісією за участю представника територіального органу Держстандарту України Ваш лічильник визнано непридатним до подальшої експлуатації та ремонту.
…розрахунки зі споживачем здійснюються протягом двох місяців з дня письмового повідомлення про це споживачеві, відповідно до середньомісячного обсягу споживання природного газу за аналогічний період попереднього року… У випадку, якщо Ви не погоджуєтесь проводити розрахунки за споживання газу згідно з п. 16.1 Ви маєте можливість встановити лічильник газу за власні кошти». Подано телефон для довідок. Але я пішов сам до РСГ, щоб з’ясувати, як це все має відбуватися, бо на одному повідомленні були підписи і начальника, і інженера, а на другому – лише інженера. Коли у газовому управлінні запитав, куди мені йти, то мене скерували на другий поверх у кабінет справа. Привітався, відповіли, що треба почекати. Постояв, а потім без дозволу сів у крісло. На одному сиділа старша жінка з паличкою, на другому – я. А чиновник занурився у папери, то по телефону розмовляв. Працював. За деякий час поцікавився, як ще довго чекати. У відповідь почув ще з півгодини. У приміщенні дуже тепло, бачу, що не витримаю. І знову по тих металевих сходах йду вниз. Першого січня цього року відвідав одну сім’ю, розповів про свої походи до газового управління у Сокалі, а жінка поділилася своїми враженнями, як йшла по цих залізних сходах, зачепилася і зламала руку.
Уже в січні мені знову прийшло повідомлення, але більше у цю інстанцію я не йшов, бо там до людей працівники не завжди ставляться полюдськи і ввічливо.
Іван Величко, мешканець вул. С. Бандери м. Сокаль.