Дороги на Сокальщині у вкрай жахливому стані, майже кожна потребує як не капітального, то поточного ремонту. Але поки одні чекають, доки хтось прийде і зробить їм, інші беруть ініціативу у власні руки. Так, громада села Волсвин на чолі з сільським головою Віктором Притулком і депутатом районної ради Романом Запісоцьким вчора уже втретє взялися ремонтувати аварійний міст, який з’єднує Волсвин і Соснівку, та дорогу.
Волсвинська громада дуже дружна, їм не байдуже, що робиться у них на території сільради. Поки тривають перипетії з аварійним мостом (він наразі перебуває на балансі ДП «Львіввугілля», чомусь на баланс Волсвинської сільської ради передавати його не поспішають), люди взялися самотужки його ремонтувати. Громада усвідомила, що якщо зараз переправу не поремонтують, то міст, який є стратегічним об’єктом, адже з’єднує Волсвин з Соснівкою, просто завалиться.
Цей міст уже давно потребував ремонту, проте зараз, коли розпочалися ремонтні роботи на трасі «КовельЧервоноградЖовква» і дорогу в с. Сілець перекрили, більшість водіїв, які прямують з райцентру чи Червонограда, об’їжджають цей відтинок через волсвинський міст. Як результат, великоваговий транспорт та автомобілі так його розбили, що по ньому їздити вже стало небезпечно. Селяни вирішили, аби не сталося біди, самотужки його відремонтувати.
Як розповів Волсвинський сільський голова Віктор Притулко, його тішить, що громада вийшла ремонтувати міст і дорогу, бо ж хоч і•міст не їхній, але чужих проблем не буває. Все почалося, коли зібралася ініціативна група людей, і вирішила збирати кошти на ремонт моста з водіїв, які тут проїжджають. Щоранку місцеві жінки виходили зі скриньками збирати гроші. За кілька днів зібрали майже 50 тисяч гривень, усі гроші щовечора рахують і обліковують, ніяких зловживань, бо ж роблять спільну добру справу. Є водії, які з задоволенням жертвують на ремонт, а є й такі, хто обурюється, мовляв, ремонти має фінансувати держава. Проте це справа добровільна, ніхто нікого не змушує. Зараз за зібрані гроші купили щебінь, метал для ремонту поручнів моста, асфальт, а роботи виконує громада безкоштовно. Єдине, що ще заплатили організації за техніку, яка працює на ремонтних роботах.
Вчора понад вісімдесят волсвинців вийшли ремонтувати міст і дорогу. І чоловіки, і жінки працювали, бо, як зазначила голова ініціативної групи Наталія Царик, це добра справа на користь громади. На державу нині надіятись не можна, бо в країні усі фінанси спрямовують на війну, тому ініціативу взяли у свої руки. Жінки збирали гроші з обох боків моста, замітали дорогу, а чоловіки – зварювали конструкцію моста. Чоловіки з Волсвина і Городища привезли свою техніку, зварювальні, кислотні балони. У фірми «Соріз» закупили 25 тонн (а це дві машини) асфальту і латали дорогу до Волсвина. Чоловіки шуфлями розкидали асфальт, інші працювали на тракторах, машинах, які видували пил з ям. Поки одні клали гарячий асфальт, інші – ремонтували моста. Проводили монтаж шпал, перил, зварювальні роботи.
Депутат районної ради Роман Запісоцький сказав: «Громада бачила, що через великий потік транспорту ситуація з дорогою і мостом стала катастрофічною, тому самоорганізувалися і стали до роботи. Щодня вдається зібрати 710 тисяч гривень, збираємо і надалі, латати дорогу будемо стільки, на скільки вистачить грошей. Після обіду до дорослих приєднаються старшокласники, вони будуть фарбувати відремонтований міст у національні кольори».
…А тим часом біля в’їзду на аварійний міст біля жіночок, які збирали кошти, раз у раз зупинялися машини. Як розповіла Любов Меда, вона вже третій день збирає гроші у скриньку. Водіїв просить пожертвувати кілька гривень, хто не хоче долучитись, той просто проїжджає. Одні жертвують гривнюдві, а дехто і сотню. Були і водії, які залишали й двісті гривень. Та найбільше долучився місцевий парох о. Василь Дубецький, який не пошкодував на ремонт 500 гривень. Біля жінки якраз зупинилися дві машини, водії кидали гроші у скриньку. Юрій Пляцко і Оксана Шкандрій розповіли, що вони не місцеві, але до ремонту долучаються, бо бачать, що гроші потрапляють не комусь в кишеню, а на конкретну справу. Їх тішить, що люди, не шкодуючи власного часу і сил, працюють на ремонтних роботах.
Волсвинська громада показала, що в єдності – сила. Вони об’єдналися задля спільної мети і уже видно результати їхньої роботи. Думаю, іншим сільським громадам варто брати з них добрий приклад.
Ольга ДИЛИН.
Фото Василя СОРОЧУКА.