Головна / Цікаво знати / Пригадайте цю стару пісню…

Пригадайте цю стару пісню…

Дякую редакції часопису «Голос з-над Бугу» за те, що колись надрукували мої спогади про сокальських переселенців. Завдяки газеті до мене відгукнулися мої однокласники та товариші: Ольга Козак (висока), Ольга Козак (низенька), Маруся Дукельська з Хороброва і однокласник Ярослав Борис, з ним ми зустрілися аж через 56 років на літературному читанні у селі Цигани. Він розповів мені, що був військовим. І хоча людина в літах, але двічі у минулому році їздив до Києва на Майдан. Нині ж він готовий захищати Україну в зоні АТО, але літа не дозволяють йому цього зробити. У нашому класі Рудківської семирічної школи він один став військовим. У юні роки ми були дружними, разом відвідували різні заходи, концерти, танці, і тоді не знали, що доля розсіє нас по світі. І нині лишились тільки спогади веселі і сумні, і серце від того болить, але все ж на душі тепло. До слова, у нашому юнацькому товаристві були два сокальці-красені Ярослав Мазурок та Мирослав Пархома.

І згадалася мені прекрасна пісня, яку 1946 року привезли до нас переселенці з Сокальщини, і цю пісню ми від них навчилися співати. Власне, з цього приводу я вдруге звертаюся до газети «Голос з-над Бугу». Прошу подати текст цієї пісні, можливо, народної, а можливо, знайдеться автор. Трапляються дива на світі.

Звичайно, тепер співають інші пісні, але такої, мабуть, вже не складе ніхто і ніколи. Якщо когось зацікавить мелодія пісні, то мої товаришки Ольга Козак та Марія Дукельська з Хороброва напевно її пам`ятають. То щемлива, солодка і сумовита мелодія у ритмі вальсу.

ПІСНЯ З ДАВНИНИ

Піду я поміж левади,

Піду я поміж сади,

Побачу там миленького

І наберу води.

Іду назад з водою

Все тихою ходою,

Дивлюсь, а мій миленький

Співає під вербою.

Не сам він там співає,

Він з іншою стоїть,

Цілує й пригортає…

А серденько болить!

Цілує й пригортає,

За рученьку бере

І все так її питає:

– Чи любиш ти мене?

 А я, мов кам`яная,

Не знаю, що робить:

Ти ж клявся, присягався

Мене вірно любить!

Ти клявся, присягався

Мене вірно любить,

– Тепер мене покидаєш,

А серденько болить…

Піду я поміж левади,

Піду я поміж сади,

Не стріну вже  миленького,

Хоч наберу води…

Ганна РОМАНЮК (КОЛОДІЙЧУК), мешканка с. Суходолу (уродженка Циган) Гусятинського району Тернопільської обл.

Голос Сокальщини на GoogleNews

Залишити відповідь

Ваша поштова адреса не опублікується. Необхідні поля позначено *

*

12 + eighteen =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

закрити

Ми виявили що ви користуєтеся Ad Blocker!

Для того щоб ми були незалежними потрібно так мало - відображати рекламу!