Відповідно до Кодексу законів про працю України та Закону України «Про охорону праці» відповідальність за правильну організацію розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві покладається на роботодавця. Якщо на підприємстві стався нещасний випадок, то надзвичайно важливою стає правильна послідовність дій роботодавця, які умовно можна поділити на два етапи: першочергові дії та власне розслідування нещасного випадку.
Як визначено статтею 14 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 р. № 1105XIV, нещасний випадок на виробництві – це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов’язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров’ю або настала смерть.
Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» від 25 серпня 2004 р. № 1112 затверджені Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (далі – Порядок № 1112) та Перелік обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
Першочергові дії на місці нещасного випадку
1. Надаємо першу допомогу потерпілому і негайно повідомляємо про нещасний випадок керівництво.
Про кожний нещасний випадок потерпілий або працівник, який його виявив, чи інша особа – свідок нещасного випадку повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до надання необхідної допомоги потерпілому.
У свою чергу, безпосередній керівник робіт (уповноважена особа підприємства) зобов’язаний:
– терміново організувати надання першої медичної допомоги потерпілому, забезпечити у разі необхідності його доставку до лікувальнопрофілактичного закладу;
– повідомити про те, що сталося, роботодавця, службу охорони праці (інженера з охорони праці), керівника первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважену найманими працівниками особу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки;
– зберегти до прибуття комісії з розслідування нещасного випадку обстановку на робочому місці та устаткування у такому стані, в якому вони були на момент нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров’ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів до недопущення подібних випадків.
2. Визначаємо ступінь тяжкості травми.
За ступенем тяжкості травми розподіляються на дві категорії: тяжкі і легкі.
Визначення ступеня тяжкості травм, отриманих на виробництві, проводиться з метою віднесення нещасних випадків до таких, що спричинили тяжкі наслідки, у т. ч. з можливою інвалідністю потерпілого, які відповідно до Порядку № 1112, за рішенням органів державного нагляду за охороною праці підлягають спеціальному розслідуванню.
Кваліфікуючими ознаками тяжкості травм, отриманих в результаті нещасного випадку на виробництві, є характер отриманих ушкоджень, ускладнення та наслідки, пов’язані з цими ушкодженнями. Класифікатор розподілу травм за ступенем тяжкості затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 4 липня 2007 р. № 370 (зареєстровано в Мін’юсті 7 серпня 2007 р. за•№ 902/14169).
Медичні працівники, що надають потерпілому першу медичну допомогу, не видають висновку про тяжкість ушкодження. До їх компетенції належить визначення характеру подальшого лікування – амбулаторне або стаціонарне, а також констатація летального результату.
Медичний висновок про ступінь тяжкості виробничої травми дають на запит роботодавця та/або голови комісії з розслідування нещасного випадку на виробництві лікарськоекспертні комісії лікувальнопрофілактичного закладу, де здійснюється лікування особи, що постраждала, в строк до однієї доби з моменту надходження запиту.
3. Негайно повідомляємо про нещасний випадок відповідні організації.
Якщо травму віднесено до категорії легких, роботодавець зобов’язаний негайно повідомити про нещасний випадок з використанням засобів зв’язку:
– робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі – Фонд) за місцезнаходженням підприємства;
– підприємство, де працює потерпілий, – якщо потерпілий є працівником іншого підприємства;
– органи державної пожежної охорони за місцезнаходженням підприємства – у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі;
– установу (заклад) державної санітарноепідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, – у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння).
Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок зі смертельним наслідком, нещасний випадок з тяжким наслідком, випадок смерті працівника на підприємстві, випадок зникнення працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов’язків:
Pоботодавець зобов’язаний, використовуючи встановлену форму, негайно повідомити за допомогою засобів зв’язку:
– територіальний орган Держгірпромнагляду за місцезнаходженням підприємства;
– орган прокуратури за місцем настання нещасного випадку;
– робочий орган виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства;
– орган, до сфери управління якого належить підприємство (у разі його відсутності – місцевій держадміністрації);
– первинну організацію профспілки, членом якої є потерпілий;
– установу (заклад) державної санітарноепідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство – у разі гострих професійних захворювань (отруєнь);
– орган з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій за місцем настання нещасного випадку та інші органи (у разі потреби).
У разі, коли про те, що з працівником підприємства стався нещасний випадок, першим дізнався лікувальнопрофілактичний заклад, до якого по допомогу звернувся потерпілий без направлення підприємства, саме цей лікувальнопрофілактичний заклад повинен передати протягом доби з використанням засобів зв’язку екстрене повідомлення:
– підприємству, де працює потерпілий;
– робочому органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства, де працює потерпілий;
– установі (закладу) державної санітарноепідеміологічної служби, які обслуговують підприємство, де працює потерпілий, у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння). Гадаємо, що надана інформація буде корисною для всіх керівників підприємств, установ, організацій у разі настання нещасного випадку на виробництві.
Василь МАХНИК, страховий експерт з охорони праці Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Сокальському районі.