Пасха Христова – урочистість з урочистостей. Про це говорить у своєму слові св. Епіфаній Кіпрський: «Свято Пасхи – найурочистіше зі всіх свят, воно складає для всього світу Урочистість Обновлення і Спасіння. Це свято є Головою всіх свят… » Церква у своїх піснеспівах називає Пасху Великою, Двері Райські нам відчиняє, Неділею Святою, Світлим Христовим Воскресінням, закликає святкувати її на землі і на небі, світ видимий і невидимий, бо «Христос встав, радість вічна».
Так Господь і Спаситель наш у хвилину Свого воскресіння з пекельної темряви ввів у світ Свого Царства всіх тих, хто з вірою чекав на Нього. Святий Григорій Богослов у своєму Слові на Пасху говорить: «Нині спасіння світові – світові видимому і невидимому, Христос встав з мертвих; Встаньте з Ним і ви, Христос у славі Своїй, виходьте і ви. Христос воскрес із гробу, звільняйтесь від пут (оков) гріха, відчиняються ворота пекла, руйнується смерть».
Слово «Пасха» бере свій початок ще із старозавітнього свята Пасхи, яке, в свою чергу, так було назване від єврейського слова «песах» («проходити мимо») – для позначення події виходу євреїв з Єгипту і єгипетського рабства, Ангел, що вигубив єгипетських первенців, коли бачив кров пасхального агнця на дверях єврейських будинків, проходив мимо.
В Християнській Церкві назва «Пасха» отримала особливе розуміння і стала означати перехід від смерті до життя, і від землі до Неба, що і виражається в священних піснеспівах Церкви: «Пасха, Господня Пасха, бо від смерті до Життя і від землі до неба Христос Бог нас перевів, пісню перемоги співаючи».
Світлий тиждень закінчується Фоминою неділею, що є заміною сьомого пасхального дня, тому і названа ще Антипасхою (з грецької – «замість Пасхи»).
В ці дні також згадується пам'ять Воскресіння Христового, тобто ті події, при яких Христос являвся мироносицям, апостолам. В дев’ятий день Господь благословив обновити радість Свого Воскресіння новим явленням апостолам, в тому числі і ап. Фомі, який торкнувшись ран Господа, був запевнений у Воскресінні Господнім. Тому неділя названа Фоминою. Богослужіння цієї неділі закликає пробудитись від гріховного сну, повернутися до Сонця Правди – Христа, укріпити свою віру і разом з апостолом Фомою радісно промовити: «Господь мій і Бог мій».
«Ти повірив, бо побачив Мене, блаженні ж ті, що не бачили і повірили» (Ін. 20,28). Тож не дивно, що невірство Фоми в житті християн на всі часи стало як зразок невірства. Тому донині ми часто називаємо людину, що вірить лише власним очам і вухам «невірним Фомою».
У світлоносний день Воскресіння Христового віруючі християни пережили особливу, неземну радість разом з жонами-мироносицями, разом зі святими апостолами та усім християнським світом. Свята Церква, бажаючи цю радість у
Воскреслому Господі продовжити і зміцнити в серцях вірних, саме на восьмий день Воскресіння Христового молитовно згадує пам'ять апостола Фоми, як єдиного з апостолів, що доторкався до ран Христових, що вкладав руку свою в ребра Його.
А зі святим апостолом Фомою, що невірство своє на щиру і непорушну віру у Воскреслого Господа замінив, з глибин наших віруючих сердець промовмо і ми: «Господь наш і Бог наш, слава Тобі».
Христос Воскрес!
Воістину Воскрес!
Володимир ЖАРСЬКИЙ, священик.