Духовне життя

Яка любов до України, коли Предстоятель церкви живе в державі-агресорі?

12 березня отримала чергову газету "Голос з-над Бугу" і була вельми здивована, бо на одній із шпальт прочитала статтю Ярослава Лотиша "Досить розбрату". Мене здивувала цинічна відповідь священика Української православної церкви Ярослава Лотиша на статтю "Схаменіться!.. Не спонсоруйте ворога", автором якої була я. Священик красиво пише про свій патріотизм і любов до українського народу та війська. Та чи щиро?! Адже він навіть не є священиком однієї з справжніх українських церков, а є настоятелем храму, який лише юридично називається українським. У статті він пише: "Вже більше 20 років жодної копійки наші парафії не дають єпархіальних внесків". Хочу запитати священика с. Стенятин і с. Свитазів Ярослава Лотиша: “На які кошти існує Ваша єпархія, якщо згідно зі статутом будьякої церкви, єпархії утримуються за рахунок єпархіальних внесків парафій”.
 
Ваші слова про любов до України, про допомогу українському війську  це дуже добре, але водночас ваше перебування під омофором патріарха-агресора Кіріла  недопустиме. Хочу поінформувати вірян, що Українська православна церква має статус автономії в Московській патріархії. Очолює дану церкву в Україні промосковський Митрополит Онуфрій, а патріархом цієї церкви є Московський Патріарх Кіріл. Правлячий Архієрей Єпископ Львівський і Галицький  Філарет. єпархія знаходиться у Львові по вулиці Короленка, 3. До речі, треба зауважити, що зі слів вірних, духовенство Української православної церкви (Московський патріархат) Львівської єпархії під час Богослужіння, коли поминає свого правлячого єпископа Філарета, то вводить в оману своїх вірян, що нібито вони моляться за предстоятеля Української православної церкви Київського патріархату  Патріарха Київського і всієї Руси України, який також називається Філарет. В такий спосіб показують своє "українство". Ось прошу, шановні читачі, для роз'яснення Вам надана інформація, як працює на теренах Львівської області та України вцілому Українська православна церква (Московського патріархату) і проявляє свою любов до України, українців і всього українського. Більшу інформацію можна знайти в Інтернеті.

Щодо вибачення… Пане отче, ви пропонуєте мені попросити вибачення у ваших парафіян. Вважаю, що у мене нема жодних підстав для цього, бо я нікого не ображала і не звинувачувала в спонсоруванні тероризму та сепаратизму, як Ви це трактували у своєму дописі. Моя стаття не адресована суто вам, проте Ваша офіційна реакція на неї нагадала мені народне прислів'я: "На злодієві шапка горить". Якщо я Вас образила цими словами, то прошу вибачення, пане отче.

Ольга ПЕТРИНКА, жителька м. Сокаля.

 

Голос Сокальщини на GoogleNews