Церковне свято першоверховних апостолів Петра і Павла у народній традиції здебільшого називають Петрів день. Він завершує нестрогий піст – Петрівку.
В Україні з цим днем пов’язують багато повір’їв та звичаїв. На Петра вперше після посту дозволялось готувати молочні страви. Господині варили вареники з сиром, пекли мандрики – сирні бабки. З цього часу переставала кувати зозуля, бо «мандриком вдавилася» – пояснювали дітям бабусі. А вкрала зозуля цей мандрик у святого Петра. От Бог її і покарав. Однак, якщо зозуля закує й після Петра, то це, за народними віруваннями, віщує нещастя.
Святий Петро також вважався покровителем пастухів. У нього був і батіг. Згадайте високі, з ніжними блакитними квітами, стебла цикорію. Власне, цю рослину і називають «Петровим батогом». Наступний день після Петра і Павла йменується у народі НапівПетра (13 липня) або Петрового батька. Традиційно на Петрового батька різали трьох півників і варили борщ у трьох глечиках. Тут пригадаймо новозавітню історію, коли святий Петро тричі відмовився від Ісуса Христа.
Однак пам’ятаймо, що обидва апостоли прийняли мученицьку смерть за Віру Христову в один день (67 р. н. е.) у Римі. Павло, як римський громадянин – усічений мечем (обезглавлений), Петро – розіп’ятий. Оскільки він вважав, що не гідний бути розіп’ятий на хресті, як Спаситель, його, за власним проханням, розіп’яли вниз головою, опісля поховали на Ватиканському пагорбі і над місцем поховання нині розташований головний вівтар собору святого Петра.
Підготував Тарас ЛЕХМАН.