Духовне життя

В Опільську на Сокальщині провели урочисту церемонію приміції

Церква Пресвятої Трійці с. Опільсько відчинила свої двері, щоб гостинно зустріти молодого священика із чину Святого Василія Великого для проведення урочистої церемонії приміції.

Після затяжних дощів цей день зустрічав святкову процесію священнослужителів, гостей і парафіян села несміливими сонячними обіймами. Отець Петро (Андрій) Венгрин (на знімку вгорі) у супроводі родини, братівмонахів, друзів і земляків у центрі урочистої процесії йшов такою знайомою дорогою до храму, з якого 8 років назад молодим і несміливим сімнадцятирічним хлопчиною вирушив у Крехівський монастир ЧСВВ. А сьогодні, після благословення батьків о. Тараса і їмості Галини, в оточенні діточок, які супроводжували його, в центрі віночка із живих квітів, підійшов до дверей рідної церкви. Перед тетраподом молодий священик "облачився"  одягнув священичі ризи.

Особливою була Служба Божа цього дня. Мабуть, не пам'ятає наша церква стільки людей, як у цей день. З'їхалися всі, хто знає родину Венгрин, щоб розділити радість і привітати молодого священика, який у цей день здійснював особливу церемонію, приміційну Службу Божу  перше Богослуження у рідному селі. Поособливому звучали голоси церковного хору, схвильовано приступали парафіяни до Святого Причастя.

Отець Макарій (ЧСВВ) під час приміційної Літургії попросив парафіян молитися за священиків, бо добрий священик  це нагорода для парафії і заслуга її водночас. Виголошуючи подяку батькам молодого монаха, він наголосив, що виховати справжнього священика  це те саме, що збудувати величний храм і оздобити його зсередини і зовні. Співбрат у монашестві пригадав довгий шлях молитов і роздумів о. Петра до усвідомлення справжності Божого покликання і таланту служити єдино Богові і людям і прийняття найважливішого рішення ієрейських свячень у Рік Божого Милосердя. Адже бути священиком  це не професія, а покликання, дароване справді гідним його.

Далі отець Петро (Андрій) Венгрин під час Літургії звернувся зі словами вдячності за любов і довіру, насамперед, до Отця Небесного. Щиро дякував і татові й мамі за те, що зростили, виховали, любили і урочисто благословили такими словами: "Дорогий сину! Наша благословенна в Господі дитино! Найбільший скарб, який ми отримали від Бога  це наші діти. І цей найдорожчий скарб нашого життя повертаємо Богові на ту хвилю, коли береш на себе хрест, до якого тебе покликав Господь,  на ціле життя твоє, під Хрестом або ж на Хресті, на всю працю, наміри, терпіння і радість, на душу твою і розум, серце і здоров'я, на все, що чинити будеш, що постановиш, на цілу працю над будуванням Церкви Божої і поширенням Царства Його на землі…на всі хрести, якими люди тебе обтяжити можуть, і на всю любов, яку ти їм дарувати будеш, посилаємо тобі урочисте, Господом випробуване батьківське благословення".

Після цих слів, певно, кожному стиснулося щось у серці. Відпустили батьки від себе, від життя світського до життяслужіння Богові у Чині монашому СВВ. Звернувся далі молодий священик із вдячністю і до хресних, і до братів і сестер, до всіх рідних і односельців, бо, як зазначив, кожен долучився до формування його особистості та усвідомлення потреби служити Богові спільно із своєю новою родиною  братами василіянами, якій теж висловив безмежну вдячність.
Із руки щойно покликаного прощати гріхи людські прийняли Святе Причастя спершу батьки та родина, а далі кожен, хто в цей день приступив до Святої Сповіді. Всі присутні прийняли благословення із рук о. Петра, очі якого в цей час випромінювали безмірну любов, спокій і примирення. У ці хвилини згадувався той веселий і життєрадісний Андрій Венгрин і ставала зрозумілою причина його рішення: справжня Божа Благодать зійшла на цього красивого юнака.

Вже аж від сьогодні не буде жодна мати співчутливо дивитися в очі матері о. Петра, бо всі зрозуміли, яка це велика Ласка Божа, а не втрата, і для родини, і для парафії.

Промова батька, отця Тараса Венгрина, свідчила про особливе хвилювання і смиренну гордість за свого сина. Отець подякував берегині сім'ї  їмості Галині, за ту важку роботу, яку щиро виконала для спільного блага.

Рідний брат отця Петра, священик о. Іван, після привітання дітей із катехитичної школи імені Йосафати Гордашевської, жіночого ансамблю села Опільсько і спільноти Матерів Молитви, запросив усіх парафіян прийняти особливе Благословення із рук о. Петра.

Живим ланцюжком рушили люди до Престолу. І знову полинули пісні аж під куполи церкви Пресвятої Трійці села Опільсько, яку, до речі, після легалізації УГКЦ у 1990 році відкривав і освячував священик ЧСВВ о. Мар'ян Чернега. І полинули молитви аж до самого Бога, молитви вдячності та надії. З вірою в серці і в радості за о. Петра, який відсьогодні став нашим заступником перед Богом.

Галина ТИМЧИШИН,
мешканка с. Опільсько.

Голос Сокальщини на GoogleNews