Головна / Духовне життя / Введення в храм Пресвятої Богородиці – історія свята

Введення в храм Пресвятої Богородиці – історія свята

«Величаємо Тебе, Пресвята, Богом Обрана Діво, і шануємо Введення Твоє у храм Господній»

Такими словами величання Свята Церква наголошує про велич свята Введення в храм Пресвятої Владичиці Богородиці і Приснодіви Марії, яке ми святкуємо 4 грудня кожного року.

Згадку про це свято можна знайти у переказах Палестинських християн IV ст., де розповідається, що цариця Олена побудувала храм Введення Богородиці. Введення у храм Богородиці є велике вселенське свято.

Наближався час, якого чекали всі народи, який був обіцяний Богом у раю прабатьками і сповіщався старозавітніми пророками. Сам Єдинородний Син Божий мав прийти в людському тілі до людей, щоб визволити їх зпід влади гріха, прокляття і смерті, і повернути їм Боже всиновлення.

Церковне передання оповідає нам, що в містечку Назареті тоді жили двоє праведних людей: Йоаким і Анна. Жили з праці рук у святості й побожності, любили Бога і ближніх. Але Бог не благословив їх дітьми. І це було причиною великої журби і смутку. В цьому терпінні та горі молилися вони з вірою до Бога, щоби відвернув від них цю зневагу й неславу, і вирішили віддати дитину, коли їм Бог дав її, на службу Господу при Храмі. Милосердний Господь почув щирі благання Йоакима і Анни і дав їм дочку і Вони дали їй ім’я Марія. Не встигли батьки натішитись своєю дитиною, як минуло дівчинці 3 роки і треба було виконати дану Богові обіцянку – відвести її до Єрусалимського храму.

Урочистим був той похід. Йоаким і Анна скликали в Назарет своїх родичів, запросили багато дівчат. Одягнені у найкраще вбрання, і з свічками в руках, дорослі дівчата повільно йшли попереду й співали побожні пісні, з ними йшла трирічна дівчинка Марія, а за нею вже батьки, родичі та багато людей. Первосвященикові Захарію було дано знати від Духа Святого, що до храму має прийти майбутня Матір Божа, і він разом зі священиками в пишному вбранні вже чекав Діву на паперті, до якої вели 15 сходинок. На кожній із цих сходинок співали один псалом. На першу сходинку батьки поставили маленьку Марію, а далі Вона пішла вже сама до первосвященика Захарія.

Архієрей взяв Марію за руку і, натхненний від Духа святого, провів її до найголовнішої частини храму, в так зване Святеє Святих, куди в стародавні часи вносили з духовною радістю Кивот Божий. В це місце було дозволено входити тільки одному aрхієрею один раз в рік, при тому з жертовною кров’ю, яку Він приносить за себе і за людські провини.

Дивувалися всі, хто був тут, а в церковних піснях сказано, що навіть Ангели дивувалися, як Діва увійшла в Святеє Святих. Пресвята Діва не лише один раз увійшла в Святеє Святих на Введення, але під час перебування Свого в храмі Вона завжди входила туди, що було заборонено і навіть під страхом смерті самому первосвященику. Діва Марія залишалась при храмі, де згодом під опікою первосвященика й священиків дістала досить високу освіту і гарне побожне виховання і навчилася різних ручних робіт. Пресвята Діва Марія прожила в храмі майже 12 років.

Праведний Йоаким через декілька років після Введення в храм Пресвятої Богородиці помер у віці 80ти років, a праведна Анна переселилася з Назарету в Єрусалим і жила близько своєї дочки Марії. Але й Анна через два роки також відходить до Господа.
Коли Марії виповнилося 15 років, то за порадою і згодою Священного Собору, була заручена зі своїм родичем праведним старцем Йосифом, який дав обітницю зберегти дівочу честь Марії. Таким чином Вона переселилася із храму в Назарет, у будинок праведного Йосифа.

Свято Введення відчиняє нам завісу деяких таємниць з дитячих та юнацьких років життя Пресвятої Діви Марії, розповідає про Її батьків, виховання у Єрусалимському храмі, де відбулось приготування до найвищої гідності – бути Матір’ю Божою.
Господь, створюючи людину, призначив жінку помічницею чоловікові – її серце найбільш відкрите для любові, терпеливості, лагідності, милосердя і посвяти. Таким у християнському світі перед усіма нами постає живий образ Пресвятої Богородиці – образ небесної чистоти, відданості й любові до Бога.

Отже, і ми усі віруючі правдиві християни, що любимо Господа Бога, щоб належно шанувати Його Пресвяту Матір, дбаймо, щоб життя наше було чисте, праведне, як належить правдивим християнам.

Христова церква у це свято промовляє до нас і до нашого сумління наслідувати всі чесноти, які мала Пресвята Діва. Тому до неї, як Матері Божої і матері роду християнського з глибини серця звертаймо наше благання: «Царице неба і землі, Ти будь нам, віруючим, провідницею в нашому житті, виблагай нам ласку Сина Свого, подай нам руку допомоги, яви милість Свою, зітри сльози, вгамуй тугу дітей Твоїх, щоб пізнали ми, що Ти Мати наша, Мати милосердя і щоб з’єдналися з Тобою на віки в Царстві Бога Отця і Сина і Святого Духа. Амінь».

Володимир ЖАРСЬКИЙ, митрофорний протоієрей, настоятель церкви Вознесіння Господнього УАПЦ м. Сокаль.   

Голос Сокальщини на GoogleNews

Про Андрій Гаврилюк

Залишити відповідь

Ваша поштова адреса не опублікується. Необхідні поля позначено *

*

3 + nine =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

закрити

Ми виявили що ви користуєтеся Ad Blocker!

Для того щоб ми були незалежними потрібно так мало - відображати рекламу!