«Величаємо Тебе, Пресвята, Богом Обрана Діво, і шануємо Введення Твоє у храм Господній»
Такими словами величання Свята Церква наголошує про велич свята Введення в храм Пресвятої Владичиці Богородиці і Приснодіви Марії, яке ми святкуємо 4 грудня кожного року.
Згадку про це свято можна знайти у переказах Палестинських християн IV ст., де розповідається, що цариця Олена побудувала храм Введення Богородиці. Введення у храм Богородиці є велике вселенське свято.
Наближався час, якого чекали всі народи, який був обіцяний Богом у раю прабатьками і сповіщався старозавітніми пророками. Сам Єдинородний Син Божий мав прийти в людському тілі до людей, щоб визволити їх зпід влади гріха, прокляття і смерті, і повернути їм Боже всиновлення.
Церковне передання оповідає нам, що в містечку Назареті тоді жили двоє праведних людей: Йоаким і Анна. Жили з праці рук у святості й побожності, любили Бога і ближніх. Але Бог не благословив їх дітьми. І це було причиною великої журби і смутку. В цьому терпінні та горі молилися вони з вірою до Бога, щоби відвернув від них цю зневагу й неславу, і вирішили віддати дитину, коли їм Бог дав її, на службу Господу при Храмі. Милосердний Господь почув щирі благання Йоакима і Анни і дав їм дочку і Вони дали їй ім’я Марія. Не встигли батьки натішитись своєю дитиною, як минуло дівчинці 3 роки і треба було виконати дану Богові обіцянку – відвести її до Єрусалимського храму.
Урочистим був той похід. Йоаким і Анна скликали в Назарет своїх родичів, запросили багато дівчат. Одягнені у найкраще вбрання, і з свічками в руках, дорослі дівчата повільно йшли попереду й співали побожні пісні, з ними йшла трирічна дівчинка Марія, а за нею вже батьки, родичі та багато людей. Первосвященикові Захарію було дано знати від Духа Святого, що до храму має прийти майбутня Матір Божа, і він разом зі священиками в пишному вбранні вже чекав Діву на паперті, до якої вели 15 сходинок. На кожній із цих сходинок співали один псалом. На першу сходинку батьки поставили маленьку Марію, а далі Вона пішла вже сама до первосвященика Захарія.
Архієрей взяв Марію за руку і, натхненний від Духа святого, провів її до найголовнішої частини храму, в так зване Святеє Святих, куди в стародавні часи вносили з духовною радістю Кивот Божий. В це місце було дозволено входити тільки одному aрхієрею один раз в рік, при тому з жертовною кров’ю, яку Він приносить за себе і за людські провини.
Дивувалися всі, хто був тут, а в церковних піснях сказано, що навіть Ангели дивувалися, як Діва увійшла в Святеє Святих. Пресвята Діва не лише один раз увійшла в Святеє Святих на Введення, але під час перебування Свого в храмі Вона завжди входила туди, що було заборонено і навіть під страхом смерті самому первосвященику. Діва Марія залишалась при храмі, де згодом під опікою первосвященика й священиків дістала досить високу освіту і гарне побожне виховання і навчилася різних ручних робіт. Пресвята Діва Марія прожила в храмі майже 12 років.
Праведний Йоаким через декілька років після Введення в храм Пресвятої Богородиці помер у віці 80ти років, a праведна Анна переселилася з Назарету в Єрусалим і жила близько своєї дочки Марії. Але й Анна через два роки також відходить до Господа.
Коли Марії виповнилося 15 років, то за порадою і згодою Священного Собору, була заручена зі своїм родичем праведним старцем Йосифом, який дав обітницю зберегти дівочу честь Марії. Таким чином Вона переселилася із храму в Назарет, у будинок праведного Йосифа.
Свято Введення відчиняє нам завісу деяких таємниць з дитячих та юнацьких років життя Пресвятої Діви Марії, розповідає про Її батьків, виховання у Єрусалимському храмі, де відбулось приготування до найвищої гідності – бути Матір’ю Божою.
Господь, створюючи людину, призначив жінку помічницею чоловікові – її серце найбільш відкрите для любові, терпеливості, лагідності, милосердя і посвяти. Таким у християнському світі перед усіма нами постає живий образ Пресвятої Богородиці – образ небесної чистоти, відданості й любові до Бога.
Отже, і ми усі віруючі правдиві християни, що любимо Господа Бога, щоб належно шанувати Його Пресвяту Матір, дбаймо, щоб життя наше було чисте, праведне, як належить правдивим християнам.
Христова церква у це свято промовляє до нас і до нашого сумління наслідувати всі чесноти, які мала Пресвята Діва. Тому до неї, як Матері Божої і матері роду християнського з глибини серця звертаймо наше благання: «Царице неба і землі, Ти будь нам, віруючим, провідницею в нашому житті, виблагай нам ласку Сина Свого, подай нам руку допомоги, яви милість Свою, зітри сльози, вгамуй тугу дітей Твоїх, щоб пізнали ми, що Ти Мати наша, Мати милосердя і щоб з’єдналися з Тобою на віки в Царстві Бога Отця і Сина і Святого Духа. Амінь».
Володимир ЖАРСЬКИЙ, митрофорний протоієрей, настоятель церкви Вознесіння Господнього УАПЦ м. Сокаль.