У цій гостьовій публікації Анна Мюллер з Online Casino DE досліджує історію інструментів самовиключення, покликаних допомогти проблемним гравцям, та розглядає, наскільки вони ефективні насправді. Сайт https://trc-marmelad.com.ua/project/tov-cosmoclub/ в Києві має ліцензію, тому є цілком безпечним для гравців.
Цього року прогнозується, що обсяг світового ринку азартних ігор сягне 665 мільярдів доларів, причому на онлайн-гемблінг припадатиме близько 20% цієї суми. Дослідницька компанія Grand View Research з Пуни оцінює, що цей сегмент індустрії продовжуватиме зростати на 11,9% щонайменше до 2030 року. Стрімкий підйом цієї сфери був очевидним протягом понад десятиліття, а після 2020 року він перейшов у фазу максимального прискорення.
На початку 2020-х років багато регуляторів у всьому світі вже усвідомлювали зростаючу популярність онлайн-казино і, природно, побоювалися, що їхня широка доступність призведе до підвищення рівня ігрової залежності. Велика Британія, що вважається одним із найсуворіше контрольованих ринків азартних ігор у світі, однією з перших впровадила обов’язкову, сучасну та універсальну систему самовиключення під назвою GamStop. Вона дебютувала у 2018 році, а з березня 2020 року стала обов’язковою для всіх операторів, ліцензованих UKGC (Комісією з азартних ігор Великої Британії).
Для тих, хто не знайомий із поняттям самовиключення: цей термін стосується практики, яка дозволяє гравцям запитувати тимчасову або постійну заборону на азартні ігри в конкретному закладі чи на сайті або ж на кількох платформах одночасно, якщо вони ліцензовані одним органом або належать одному оператору.
Після того, як участь у GamStop стала обов’язковою умовою для операторів, що регулюються UKGC, ця схема почала копіюватися по всій Європі, враховуючи репутацію британського регулятора як новатора. Багато країн впровадили власні аналогічні системи, спираючись на фундамент, закладений GamStop. Зараз такі загальнонаціональні бази даних та схеми є нормою в розвинених країнах із регульованим онлайн-гемблінгом. Але наскільки вони ефективні, коли йдеться про стримування проблемного гемблінгу? І наскільки масштабною є ця проблема насправді?
Скільки людей страждають від проблемного гемблінгу?
У багатьох статтях на цю тему часто повторюють статистику Ради США з питань проблемного гемблінгу про те, що лише близько 1% населення схильні до розвитку неконтрольованого потягу до ігор. Це застарілі дані, опубліковані багато років тому, коли люди не мали такого легкого доступу до азартних ігор, карткових ігор, лотерей та ставок на спорт. Більше того, дослідження 2016 року, опубліковане в Journal of Behavioral Addictions, підкреслює, що показники ігрової залежності десять років тому варіювалися від 0,12% до 5,8% у різних країнах. Свіжіша оцінка Всесвітньої організації охорони здоров’я за 2024 рік представляє більш тривожні дані: 11,9% чоловіків у всьому світі та 5,5% жінок стикаються з тією чи іншою формою шкоди від азартних ігор протягом життя.
Хоча звіт UKGC за 2025 рік оцінює, що 1,4 мільйона британців мають проблеми з гемблінгом, опитування, проведене Online Casinos Deutschland, вказує на те, що від цього розладу страждають аж 1,3 мільйона німців. Отже, прогнози щодо того, скільки саме осіб мають високий індекс тяжкості проблеми, різняться залежно від доступності даних, регіону, опитаних демографічних груп та інших факторів. Також вкрай важко виміряти всі негативні наслідки ставок.
Проте незаперечним фактом є те, що кількість гравців зростає, а разом із цим зростає і кількість людей, схильних до цієї залежності, які залучаються до гри.
Як змінилися програми самовиключення?
Сьогодні, коли хтось каже «самовиключення», онлайн-гравці зазвичай асоціюють це з сайтом або системою, де вони можуть ввести своє ім’я та отримати обмеження доступу до конкретного вебсайту або кількох платформ. Але сама концепція виникла ще до появи інтернету: перша програма самовиключення була запущена в Канаді, в провінції Манітоба, коли там відкрився перший цілорічний гральний заклад. Голландія швидко пішла стопами Канади в 1990 році, а США впровадили таку практику в 1994 році, спочатку в Коннектикуті. Тим не менш, штат Міссурі став першою територією Сполучених Штатів із системою самовиключення, яка охоплювала всі ігрові заклади в межах його кордонів.
У 2000-х роках онлайн-гемблінг почав активніше закріплюватися у світі: багато європейських країн прийняли закони для його регулювання протягом цього десятиліття, хоча він був доступний ще з середини 1990-х (але лише в офшорній зоні). У цей період початку XXI століття не існувало схем, що охоплювали б кількох операторів — лише індивідуальні інструменти від окремих компаній. Сучасна ера самовиключення розпочалася наприкінці 2010-х років, коли, як уже згадувалося, Велика Британія задала темп. Шведська система Spelpaus стала відомим послідовником GamStop, а у 2021 році, невдовзі після запуску національного грального ринку, Німеччина впровадила систему OASIS.
Тепер багато неєвропейських країн також зробили цей крок. Наприклад, в Австралії у серпні 2023 року запрацював BetStop — національний реєстр самовиключення, розроблений спеціально для сервісів дистанційних ставок (онлайн та по телефону).
Усі ці системи відрізняються термінами доступних заборон; деякі з них охоплюють як наземні заклади, так і інтернет-платформи. Інші, як-от GamStop, є базами даних виключно для онлайн-сегменту.
Чи ефективні системи самовиключення?
Проста відповідь — так. Але вони не є вичерпним рішенням, і їхня ефективність насамперед залежить від того, наскільки суворо дотримуються обмежень. Огляд програм для наземних закладів за 2019 рік показав, що у людей, які підписалися на такі заборони, рівень скорочення ігрової активності становив від 29% до 92%. На жаль, дослідження фіксують порушення виключення у 59% випадків.
У 2023 році шведська програма Spelpaus зазначила, що, згідно з індивідуальними звітами, до 38% гравців, виключених з онлайн-казино, що регулюються Шведським ігровим управлінням, продовжували грати на нешведських сайтах. Отже, ті, хто має серйозні труднощі з контролем імпульсів, можуть легко піддатися їм через доступність платформ, ліцензованих у таких регіонах, як Коста-Рика, Панама, Кюрасао, Мальта, Анжуан тощо, оскільки ці сайти доступні гравцям з багатьох куточків планети.
Тривожним є і те, що дослідження, опубліковане Springer, показує: лише невелика кількість гравців насправді вдається до самовиключення. Міжнародний показник поширеності становить лише 0,26%, а серед задокументованих проблемних гравців він сягає 15,2%. Відповідно, лише небагато людей із цією проблемою дійсно вирішують зробити щось проактивне для взяття її під контроль. Ось чому консультування та освіта з цієї теми є критично важливими.
Системи самовиключення є ефективними інструментами зменшення шкоди, але вони рідко здатні самостійно зупинити залежних осіб від рецидиву. Такі гравці спочатку повинні мати мотивацію зупинитися, а потім проявити ініціативу, використовуючи комплекс методів, щоб гарантувати, що вони не повернуться до ставок після того, як сказали собі «досить».