Ініціатором розробки комплексної програми боротьби з пияцтвом на Львівщині виступила депутат обласної ради Ірина Сех. Селяни із села Шишківці Бродівського району поскаржилися своїй землячці, що в магазинах торгують дешевою горілкою, від якої чоловіки отруюються і хапаються за ножі. Кілька пляшок бурди відправили на експертизу. З’ясувалося, що селян споювали питвом, яке не відповідало жодним стандартам. Сільські бунти проти споювання чоловіків, як правило, піднімали жінки. В одному з районів минулими роками дійшло до того, що доярки відмовилися доїти корів, поки в селі не дадуть лад п’яницям.
«Бормотуху» прибрали з магазинів, але Ірина Сех чудово розуміла, що це не розв’язує проблеми пияцтва. Наступним кроком стало прийняття Львівською обласною радою комплексної п’ятирічної програми профілактики і запобігання пияцтву та алкоголізму серед населення.
Самогон – тверда валюта
Львівську область порівняно з іншими регіонами вважають більш благополучною. На селі відчувається вплив церкви, яка в усі часи нетерпимо ставилася до споювання галичан. Але навіть тут статистика невтішна.
На обліку в наркологічних диспансерах перебувають до 40 тисяч осіб. Експерти радять цю цифру помножити в кілька разів – тоді отримаємо правдиву картину стану захворюваності населення на алкоголізм.
Ось кілька цифр за минулий рік. Міліція притягнула до адміністративної відповідальності 10 тисяч пияків, 186 злочинів здійснено у стані алкогольного сп’яніння. На території області діяли десятки підпільних ґуралень, де кустарним способом виготовляли дешеву «бормотуху». До кримінальної відповідальності за незаконне виробництво горілки притягнуто майже 200 осіб.
У селах, де молодь сидить без роботи й засобів до існування, самогонка перетворилася на засіб платежу. Пляшка її замінює тверду іноземну валюту. Виорювання землі, роботи на городі, косіння сіна – за все розраховуються самогоном.
Навіть у невеличких селах останніми роками з’явилося по кілька забігайлівок. Біля магазинів розставляють столики і наливають всім охочим по 100 грамів. Для постійних клієнтів відкривають кредитні лінії – записують у чорну книжку. Село спивається і деградує.
«…Не пиймо, хлопці, – Україна просить»
З Іриною Сех розмовляємо у Львівській обласній раді. Автор програми боротьби з пияцтвом дарує нам книжку львівського історика Василя Лаби «…Не пиймо, хлопці, – Україна просить». Це дослідження нещодавно побачило світ за сприяння облради. У ньому – історія боротьби з пияцтвом на Галичині, де з волі поміщиків неякісне зерно переробляли на спирт, який давав більше прибутків, ніж сільське господарство. Колись пани зобов’язували селян викуповувати спирт. Прибуткова справа призвела до появи в селах шинків, які виростали немов гриби після дощу.
Комісар поліції Йосиф Рорер, який подорожував нашим краєм, у 1802 році писав, що в Галичині на виробництво горілки витрачають зерна стільки, скільки вистачило б для харчування двом таким регіонам.
Це дало привід ще одному німцеві назвати горілку «пекельним напоєм для бідняків», що відповідає дійсності й сьогодні, бо найбільше від пияцтва страждають незаможні верстви населення.
Масовий антиалкогольний рух дійшов до Галичини в 1840 році, коли митрополит Михайло Левицький звернувся до священиків з вимогою заснувати товариства тверезості. Так з’явилися «Братства тверезості».
Віруючі давали присягу і брали на себе зобов’язання не вживати алкоголю: «Я, (прізвище, ім’я та по батькові), перед Богом, Матір’ю Богородицею і святим Ангеломхоронителем урочисто постановляю у вживанні алкогольних напоїв за Божою допомогою уникати пияцтва, тільки дотримуватися належної міри і до того згідно з моїми силами залучати інших».
– Як нині церква бореться з пияцтвом, можна побачити на прикладі релігійної громади села Станків Стрийського району, – каже Ірина Сех. – Парох церкви отець Ігор Гілецький відправляє Богослужіння біля будинків тих, хто продає самогонку. Парафіяни підписують письмові зобов’язання не вживати алкоголю. Під час посту в селі обмежують торгівлю горілчаними виробами.
Досвід отця Ігоря Гілецького сьогодні вивчають у галицьких селах. Починав священик з того, що з односельчанами змайстрували п’ятиметровий хрест, з яким вирушили вулицями Станкова. Біля кожної хати, де продавали самогон, зупинялися і відправляли молитву. Через рік із 30 самогонщиків залишилась лише одна жінка, яка сама утримує багатодітну сім’ю.
Остаточно поховали «зеленого змія» в могилі, в яку закопали сулію із самогоном. Останні пияки заприсяглися, що не вживатимуть алкоголю. Отця в боротьбі з пияцтвом підтримала вся свідома громада.
Із піснею на «зеленого змія»
Програми боротьби з алкоголізом Львівської обласної ради займає зо два десятки сторінок. Передбачено створення районних координаційних рад із питань профілактики, відкриття в районних лікарнях спеціальних палат, облаштування токсикологічної лабораторії, щорічний моніторинг та аналіз захворюваності на алкоголізм.
Починали з громадського обговорення, яке транслювалося на всю область. Запросили до сесійної зали тих, хто займається лікуванням хворих на алкоголізм. Прийшли священики всіх релігійних конфесій, представники громадських організацій. Відбулася справжня дискусія.
Запам’ятався отець Михайло Нискогуз із Червонограда, який давно бореться з пияцтвом, видає релігійні календарі з гаслами «Борці за волю не вживають алкоголю».
Ірина Сех розповідає про просвітницький напрям програми, як у містах та селах проводять духовномистецькі акції, спрямовані на профілактику та протидію пияцтву.
Першу просвітницьку акцію «Вставайте, ходімо!» провели у Червонограді – місті шахтарів. За сприяння отця Михайла Низкогуза у клубі зібралися близько 500 осіб. Показали 20хвилинний фільм про шкідливість пияцтва, в якому говорили артисти, політики. Далі виступало тріо священиків із духовними піснями, закликаючи земляків до тверезого способу життя. Навели статистичні дані, до чого призводить оковита, презентували книжку Василя Лаби «…Не пиймо, хлопці, – Україна просить». Короткі промови переривали виступи творчих колективів. Займає програма, що розрахована на різні верстви населення, до двох годин часу. Навіть після закриття сцени в народному домі, люди не поспішають розходитися.
З такими програми за півроку об’їхали десятки сіл. Ірина Сех вважає, що ця робота ефективна, бо з допомогою церкви та сільських активістів вдається зібрати багато людей. Селянам не тільки розповідають про пияцтво. Молодим дарують футбольні форми, м’ячі та спортивний інвентар. За гроші з обласного бюджету протягом року закупили 300 комплектів спортивних форм.
В області прийняли програму відновлення народних домів, які за останні роки доведено до жалюгідного стану. Намагаються в першу чергу допомогти тим громадам, які самі вкладають свої кошти у розвиток культури та спорту.
Затрати на обласну програму на перший рік невеликі – лише 250 тисяч гривень. Більшість заходів відбувається завдяки добрій волі•самих людей, яких лише треба згуртувати.
Добре себе зарекомендували студентські безалкогольні дискотеки, особливо в Національному університеті «Львівська політехніка», лекційні форми роботи, коли студенти ведуть розмову з учнями про шкідливість пияцтва. Проходив конкурс на кращу антиалкогольну рекламу. Запропонували інші заходи з підтримки сільського спорту – запровадили програму «Спортивний майданчик». Громада встановлювала майданчик, а обласна рада фінансувала штучне покриття.
У селах, куди роками ніхто не приїжджає, кожна мистецькопросвітницька акція стає подією, яку ще довго обговорюють у навколишніх населених пунктах.
– У нас десятки різних організацій нібито борються з пияцтвом, – каже Ірина Сех. – Відмінність депутатської програми – що ставку зробили на просвітницьку роль. Це крапля в морі. Потрібно змінювати законодавство. Поряд із рекламою алкоголю повинна йти соціальна реклама. Вже не кажу про стан тих закладів, де проходять лікування хворі. Після прийняття програми до мене телефонували люди і просили дати адреси лікарень, де можна полікувати своїх родичів. Це перші кроки, головне, що ми про це почали говорити. Після наших поїздок у селах люди самі організовують спортивні турніри, концерти – починається рух.
Богдан КУШНІР.
Щороку втрачаємо одне місто
За рівнем споживання алкоголю Україна посідає одне з перших місць у світі. У нас припадає 12–13 літрів спирту за рік на одну особу. Офіційна статистика не враховує тіньового продажу алкоголю. Щороку втрачаємо понад 40 тисяч своїх громадян, які помирають через алкоголь.
Знищується людина, пропадає родина, гине нація, зникає держава – ось цинічний алгоритм, який упродовж багатьох років реалізують проти України. Сьогодні час дослухатися до голосу найвищих авторитетів нації. Згадаймо слова відомого поборника тверезості митрополита Андрея Шептицького: «Найвищий час схаменутися та глянути у вічі сумній дійсності, треба вже раз пізнати цю невмолиму правду, що сила одиниці та всього народу лежить у тверезості; що коли хочемо діждатися кращого життя, то мусимо виповісти нещадну боротьбу алкогольним напоям».
Звертаємося до керівників церкви, релігійних організацій, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, керівників установ та організацій підтримати заходи боротьби з пияцтвом та алкоголізмом; не допустити розповсюдження цього ганебного явища; ухвалити відповідні програми на місцевому рівні; час усвідомити, що алкоголізм – це проблема не окремих людей та родин. Це суспільне лихо. Знехтувати ним означає поставити під загрозу розвиток нації та держави.
анекдоты
(Із звернення депутатів Львівської облради до земляків).