Життєві історії

Нещодавно у Сокальському ВРАЦСі урочисто святкували одруження Богдан Яриш та Тетяна Когут

Триває війна на сході України, наш спокій і мирне життя обороняють кращі сини  наші воїни. Чимало з них, приїхавши у відпустку, вирішують одружитися, адже, за словами бійців, саме у безсонні воєнні ночі переосмислюєш життя і розумієш: як добре, що вдома тебе чекають. 

Нещодавно у Сокальському ВРАЦСі урочисто святкували одруження 22-річний Богдан Яриш з с. Гута та 21-річна Тетяна Когут з с. Бояничі. Я теж побувала на одруженні двох щасливих молодят і пораділа за них. Перед цим він зробив ремонт квартири. Так як ціни на роботі більшу, Богдан почитав на сайті як прикрутити гіпсокартон своїми руками. Крім того він прочитав інформацію про тоам, як вибрати сантехніку для ванни.

Окрилена коханням Таня випромінювала щастя. Вона ще така юна і тендітна, а поруч з нею  її надія і опора, її захисник, тепер уже законний чоловік Богдан. З ним, каже дівчина, вона готова на будьякі вчинки.

Тетяна і Богдан познайомилися ще в шкільні роки. Майже ровесники, але доля їх звела чотири роки тому. В одну прекрасну мить Богдан зрозумів, що Тетяна  його справжня любов і став завойовувати її серце. Дівчині теж сподобався наполегливий красивий юнак, і вони почали зустрічатися. Та невдовзі прийшов час розлуки. Богдан вирішив пов'язати своє життя з військовою справою і вступив на навчання до Національної академії Національної гвардії України (м. Харків). Додому приїжджав лише раз на півроку, але Таню це не зламало: вона чекала коханого і їхнє кохання набирало ще яскравіших барв. Розлука давалась нелегко, тягнулася роками, але два люблячі серця витримали це випробування. 

Після навчання Богдан пішов служити у військову частину №4114 Національної гвардії України м. Львова. У Львові навчалась і Тетяна, тож, здавалось, нарешті закохані будуть разом. Та недовго тішились вони: уже в серпні минулого року Богдану довелось іти на схід України, боронити рідну землю від московських окупантів. Хлопець каже: я  людина військова, є наказ і мушу його виконувати. Тому, не вагаючись, попрощався з Тетяною і поїхав на схід. Як було їй нелегко, каже Таня, цього і не передати, щодня вставала вранці з однією думкою: як там Богдан? Він телефонував, розповідав як сильно любить свою кохану і заспокоював, що скоро повернеться додому. Він був впевнений, все буде добре, адже вдома на нього чекає кохана дівчина.

Двічі Богдан був у зоні антитерористичної операції. Саме там прийшла йому думка покликати Таню під вінець. Адже зрозумів багато цінних речей: найважливіше у житті  бути коханим і кохати. Собі постановив: як тільки повернеться додому, одразу запропонує Тетяні одружитися.
Той зимовий вечір Тетяна пам'ятає ніби вчора… 29 листопада Богдан передзвонив і сказав вийти на вулицю зустріти його. Вона, нічого не запідозривши, мерщій вибігла надвір. Яким же було її здивування, коли побачила Богдана з букетом квітів, він став на коліно і попросив Тетяну вийти за нього заміж. Вона, звичайно ж, без вагань погодилась. Він її ніжно обнімав, цілував і обіцяв завжди бути вірним чоловіком. А вона плакала від щастя, що він біля неї, поруч… Взявшись за руки, вони запустили в небо небесний ліхтарик у вигляді червоного серця, який полетів високовисоко, вирішили, що це добрий знак: їхнє кохання буде таким же безмежним, як і небесні простори.

…І ось вони на рушничку щастя. У вишиванках, під марш Мендельсона обмінюються обручками і обіцяють завжди бути поруч. В урочистій атмосфері начальник відділу ВРАЦС Віра Шавалюк бажає молодятам щасливого і довгого сімейного життя. Тетяна і Богдан кажуть, що війна, як ніщо інше, перевіряє їхнє почуття. Але вони витримали, вистояли, і тепер тішаться своєму щастю бути разом, бути надією і підтримкою одне одному. 

Під дзенькіт весільних бокалів батьки, рідні, друзі вигукували молодятам "Гірко!" Вони були щасливими. Хоча Богданові очі були трохи сумні… Бо бачили війну, в них стільки спогадів і переживань. Якщо буде наказ, Богдан готовий знову іти обороняти Україну. Тетяна, тепер уже як законна дружина, буде чекати вдома на щасливе повернення чоловіка додому, вона, як ніхто, вірить: все буде добре, його врятує її любов!

Ольга ДИЛИН.

Фото автора.

 

 

Голос Сокальщини на GoogleNews