У модульному містечку «Маріяполіс» на Сихові у Львові вимушено переміщені українці вже третій рік поспіль висаджують квіти та облаштовують невеликі городи біля тимчасових помешкань. Так люди, які через війну залишили свої домівки, створюють навколо себе простір, що нагадує про рідний дім: тут ростуть чорнобривці, айстри, жоржини, соняшники, а також огірки, кабачки, картопля, помідори, перець і навіть кавуни.
Перші клумби з’явилися у 2023 році за підтримки Центру соціальної підтримки. Відтоді кілька квітників перетворилися на десятки доглянутих грядок і зелених ділянок. Мешканці вже збирають урожай, роблять домашні закрутки та діляться зеленню між собою. Для багатьох це не лише спосіб мати власні овочі, а й можливість повернути звичні щоденні ритуали та відчути затишок, попри тимчасове житло.
Однією з перших, хто взявся за озеленення території, стала пані Тетяна з селища Нью-Йорк на Донеччині. Вона живе у «Маріяполісі» третій рік, а квіти доглядає з дитинства. У 2023 році разом із донькою біля свого будиночка висадила перший квітник із чорнобривців, петуній і гербер. Тепер тут щороку квітнуть майорці, айстри, хризантеми, жоржини, а поруч сусіди облаштували грядки з овочами.
«Ми перші у містечку посадили квіти. Спочатку люди сміялися з мене і питали, навіщо мені це. А я казала: ці квіти — мій дім. Тепер мій дім тут і я хочу, щоб біля нього було затишно і красиво», — згадує пані Тетяна.
Жінка розповідає, що любов до квітів перейняла від бабусі, у якої у дворі рослини цвіли від ранньої весни до пізньої осені. Тепер цю традицію продовжує її донька, а онука приходить милуватися квітником у «Маріяполісі». Клумби пані Тетяни приваблюють не лише мешканців містечка: фотографувати квіти сюди заходять і жителі навколишніх будинків, адже територія відкрита.
Поступово до ініціативи долучилися й інші. Сьогодні на території модульного містечка ростуть десятки різних рослин, а на кількох городніх ділянках достигають перші огірки, кабачки, картопля, зелень, помідори та перець. Мешканець містечка Володимир Чуйко з Харківщини цього року вперше посадив кавуни й зізнається, що не очікував, що вони приживуться, однак уже має кілька невеликих плодів.
До повномасштабної війни Володимир працював у сільському господарстві. Зараз не має змоги працювати, адже доглядає дружину з інвалідністю. Каже, що грядка стала для нього можливістю залишатися активним і займатися звичною справою попри нові обставини.
Свою «дачу під вікнами» облаштував і 72-річний Володимир Кузнєцов зі Слов’янська. У минулому він працював енергетиком на атомній електростанції, а городництвом не займався. У «Маріяполісі» посадив невеликий город: кілька кущів перцю, помідори, огірки та соняшники, а ще привіз із Карпат маленькі ялинки й висадив їх біля будиночка. Чоловік каже, що хоче бачити навколо себе затишок, як у традиційному українському селі.
Для Олени Дмитрієвої з Лисичанська грядки у модульному містечку теж стали частиною звичного укладу. У рідному місті її родина обробляла близько 40 соток землі й вирощувала майже все необхідне, тримала худобу. Тепер ділянка значно менша, проте родина знову харчується переважно тим, що вирощує власноруч: мають свої огірки для салатів та консервації, зелень, картоплю, перець. Частину врожаю, зокрема щавель, жінка роздає сусідам, радячись, що усі можуть зварити собі щавлевий борщ.
Олена зізнається, що робота на землі допомагає відволіктися від важких думок про війну й водночас повертає відчуття нормального повсякденного життя, знайомого ще з мирних часів.
Загалом у «Маріяполісі» нині проживає близько тисячі вимушено переміщених українців. Більшість уже працює у Львові та поступово облаштовує новий побут. Для людей старшого віку можливість мати маленький город чи квітник стала важливою підтримкою — звичною працею, що дає сили та додає впевненості.
Адміністратор модульного містечка Артем Соболенко розповідає, що ініціатива мешканців виходити з лопатою та саджанцями назустріч весні з’явилася з їхнього власного запиту. Коли люди звернулися з проханням дозволити висаджувати квіти та городину біля будиночків, адміністрація погодилася й допомогла з організацією територій. Від кількох перших клумб усе переросло у повноцінні зелені зони, за якими мешканці доглядають щодня.
Місто, зі свого боку, підтримує ініціативу: надає садовий інвентар і частину саджанців, щоб люди могли облагороджувати простір біля своїх тимчасових будинків. Створена переселенцями зелена оаза стала частиною міського пейзажу, яку бачать і львів’яни з навколишніх будинків.
Директор Центру соціальної підтримки Володимир Головатий наголошує, що для людей, яких війна змусила покинути рідні домівки, важливо не лише мати дах над головою, а й створити таке середовище, яке нагадає про рідне місто і поверне відчуття дому. Він розповідає, що мешканці часто запитують, коли зможуть повернутися назад, але через триваючу війну ніхто не може дати точної відповіді.
За словами керівника центру, для людини, яка втратила житло, посадити чорнобривці біля нового будиночка, полити огірки чи зібрати перший кабачок — це спосіб сказати собі, що життя триває, і навіть у тимчасовому прихистку можна створити місце, де хочеться прокидатися, працювати, спілкуватися й чекати на перемогу.
«Маріяполіс» — найбільше модульне містечко у Львові для вимушених переселенців. Його відкрили на Сихові у травні 2022 року. Назву містечко отримало на честь святої Діви Марії та зруйнованого російською агресією міста Маріуполя, адже першими мешканцями стали саме люди, які виїхали з Маріуполя. Сьогодні тут живуть українці з різних регіонів, і спільна праця на землі допомагає їм підтримувати одне одного та будувати нове щоденне життя.