Сільська книгозбірня у селі Княже займає невеличку кімнатку в Народному домі. Всередині затишно та чисто. Про це ось уже 37 років дбає завідувач бібліотеки Галина Ковальчук. Ця миловидна сіроока, невисока на зріст жінка присвятила своє життя бібліотечній справі. Молодою дівчиною, після закінчення Луцького культосвітнього технікуму, скерували її бібліотекарем у Смиківську бібліотеку, де вона відпрацювала рік, а потім перевелася в с. Княже поближче до рідного села Фусів, де народилася та виросла. Відтоді ця установа стала їй рідною.
Книжковий фонд Княжівської бібліотеки складає 4164 примірників, бібліотекар обслуговує 364 читачів, з них 60 юнацтва, 70 дітей. Часто приходять у сільську книгозбірню вчителі та школярі, рідше старші люди. "Порівнюючи з попередніми роками, селяни стали менше читати. У багатьох з них вдома є комп'ютер та Інтернет. В час новітніх технологій, Інтернету дуже важко підтримувати та виховувати любов до книги", скаржиться працівниця.
Втім Галина Іванівна життєрадісна, і хоч її коси уже посріблила сивина, вона ніколи не пройде повз людей, обов'язково скаже щось приємне, і в кожного на душі стане легше. Вона у селах Княже та Фусів знає всіх від малого до дорослого.
Галина Іванівна частий гість в місцевій школі та дитячому садочку. Дітки при зустрічі називають її "наша баба Галя", бібліотекар знайомить дітей з новинками літератури, проводить конкурси, тематичні вечори, огляд дитячих журналів та газет. У бібліотеці є спеціальний куточок: "Книжкова лікарня". Хлопчики та дівчатка приходять сюди, щоб продовжити життя книжкам, вони охоче підклеюють їх. Спільно з вчителями школи та вихователями дитячого садка проводять масові заходи до всіх знаменних і пам'ятних дат, а для деяких сама складає сценарії: це Шевченківське свято, День Незалежності, свято села…
Крім повсякденних обов'язків сільському бібліотекарю доводиться проявляти неабияку творчість, щоб не втратити свого читача. У бібліотеці приваблюють читачів своєю різноманітністю постійно діючі тематичні виставки книжок: "Мій рідний край, улюблена земля", "Творчість у леті соколиному", "Поетичні скарби Сокальщини", "Солов'їна, барвінкова українська рідна мова", "Казкова скарбничка", "Прийди до серця України", "Література народів світу", "Витоки духовності українського народу" та інші… На почесному місці виставка творів Тараса Григоровича Шевченка. Для користувачів відкрито вільний доступ до літератури. Оформлено книжкові виставки та полички, які відповідають сьогоденню, і постійно поповнюються новими надходженнями, тут проводяться індивідуальні та групові бесіди з читачами. Часто заглядають сюди на вихідні студенти вишів та учні школи, щоб написати реферат, твір, виконати домашнє завдання.
Пані Галина завжди була сумлінна у роботі. Не раз її ставили за приклад молодим колегам. А в 2012 році у Княжому відбувся районний семінар бібліотекарів. Всі ці роки жінка намагалася, щоб місцева бібліотека була осередком культури на селі.
Згадуючи про минуле, Галина Іванівна каже: "Мені було важко, бо часто мінялися завідувачі Народного дому. Тільки навчу одного, пройде якийсь час, і він йде звідси. І знову все спочатку. Нині у селі вже шостий завідувач Народного дому. Не раз доводилося організовувати свята самій".
Галина Іванівна розповідає про свою роботу з таким захопленням, що мимоволі залюбувалася. Її тихий голос звучав, ніжно, по-материнськи. Вона каже, що у всі часи бібліотекарем було нелегко працювати: багато письмової роботи, а нині вимоги ще зросли. До того ж ця праця ніколи не була високооплачуваною. Жінка пригадала, як на початку своєї трудової діяльності їй довелось працювати "за спасибі", потім у бібліотекаря була ставка 17 гривень 50 копійок, згодом підвищили до 35 гривень, а потім перевели на півставки. Лише в останні роки бібліотекарі мають повну ставку. Бідкається п. Галина, що буде з культурою на селі, бо чомусь державні мужі завжди ставили просвітництво на останнє місце. Нічого не змінилося і зараз. І культура ледь жевріє, але, на щастя, не перевелися ще ентузіасти, які скромно робили і роблять свою роботу. До таких належить і Галина Ковальчук.
– Робота бібліотекаря нелегка, каже моя співрозмовниця. головне її любити, а коли вона до душі, то приносить задоволення. Не всі могли мене зрозуміти: дехто дивувався чого тримаюся бібліотеки за копійки. А я беру книжки і йду межи люди, щось їм розказую, бо якщо сидіти, то в бібліотеку, ніхто двері не відчинить. Треба бути серед людей. Колись було легше, ми ходили на тік чи ферму, де працювало багато людей, там пропагували селянам нові книжки, розповідали цікаві романи чи повісті.
На столі побачила підшивки періодичних видань, серед них і "Голос з-над Бугу”. Помітивши мій погляд, пані Галина пояснила, передплатила районну газету за свої гроші, бо цьогоріч бібліотекам району їх не виділили. Вона охоче ділиться з іншими, бо вважає, що у бібліотеці має бути підшивка районної газети, щоб всі могли прочитати, чим живе Сокальщина, дізнатися про останні новини. І констатує, що люди старшого віку найчастіше приходять переглянути періодику, бо не всі можуть передплатити. Сільські господарі питають за виданнями на сільськогосподарську тематику. Молодь більше цікавиться художньою літературою. Користуються попитом книги: О. Назарука "Роксоляна", А. Малика "Таємний посол", П. Загребельного "Роксолана", А. Саврука "Волинь", Г. Тютюнника "Вир", І. Багряного "Сад гетсиманський" та інші.
Галина Іванівна привітно зустрічає кожного читача, намагається знайти йому книжку до душі:
– Коли в сільській бібліотеці нема необхідної книжки, то її беру в Сокальській районній бібліотеці, розповідає пані Галя. Колись до нас надходила ціла бібліотечна серія. Ми отримали майже 2000 книжок. Нині нових книг отримуємо мало. Зокрема, бракує художньої літератури сучасних та колись заборонених авторів. Біда в тому, що сьогодні держава виділяє менше грошей на культуру та на бібліотеки.
Не залишаються поза увагою бібліотекаря і люди похилого віку, які за станом здоров'я вже не можуть самі прийти до бібліотеки. Галина Іванівна приносить їм книжки додому. Найстаршій читачці княжівської бібліотеки Марії Ренді 82 роки.
Пані Галя каже, що щаслива, бо все своє життя займалася тим, що любила: книгами, могла їх читати, розповідати іншим, зацікавлювала дітей відкрити для себе книгу. Всі ці роки, працюючи в книгозбірні, скромно служила громаді, за це заслужила шану та повагу жителів села, не раз вони обирали її депутатом сільської ради. Зараз Галина Ковальчук уже на пенсії, однак не залишає своєї улюбленої справи, яка їй дає жагу до життя та приносить моральне задоволення.
Любов ПУЗИЧ.
Фото автора.
