Ванів, Глухів і Низи села мальовничі, люди тут мешкають переважно місцеві. Земля тут розпайована і кожен селянин отримав Державний акт на право власності на земельну частку. Клопотів у селян чимало, кожен думає, як посіяти й посадити, щоб зібрати хороший урожай. Про те, як дають собі раду люди в селі та інші проблеми розмова з сільським головою Галиною ПАГУЛОЮ.
-Галино Василівно, Ви на посаді сільського голови працюєте уже 24 роки. Який секрет успіху?
– Справді, минулоріч мене сьомий раз обрали сільським головою. Вперше я стала сільським війтом, коли мені тількино виповнилося 25 років.
З того часу працюю на благо громади, радію, коли є успіхи в роботі і боляче сприймаю, коли щось не так. За стільки років знаю кожного мешканця, проблеми кожної сім’ї, намагаюся допомагати людям і сприяти вирішенню їхніх проблем. Люди бачать результати моєї роботи, поважають мене, а це найбільша нагорода.
– На кого опираєтеся, хто допомагає Вам у повсякденній роботі?
– Зі мною працюють досвідчені колеги. Завжди можу покластися на секретаря Мирославу Огородник, яка працює уже друге скликання. Земельні питання сільської громади допомагає вирішувати землевпорядник Катерина Середоха, з питаннями бюджетними допомагає розібратись спеціаліст Ольга Канцір. Відчуваю підтримку депутатського корпусу, сільської громади. Мешканці сіл сільської ради завжди відгукуються на мої прохання. Ось, наприклад, усі разом вийшли на весняну толоку, прибрали територію сіл, кладовищ. Працювали пенсіонери, дорослі, а поряд з ними і молодь, діти. Радію, що їм небайдуже довкілля сіл, в яких живуть.
– Скільки у ваших селах проживає жителів і де вони, в основному, працюють?
– На території Ванівської сільської ради проживають 2012 мешканців. У наших селах немає великого відсотка безробітних серед населення. Багато чоловіків і жінок працюють на шахті "Степова", дехто доїжджає у м. Великі Мости та м. Червоноград, де знайшли роботу на ТзОВ "ВЕМО" та ВАТ "Калина", місцевому ринку. Кілька людей займаються підприємницькою діяльністю. Закордон жителі села виїжджають хіба що на сезонні роботи, заробітчан в наших селах, як не дивно, майже немає. Хто хоче працювати, той роботу знайде. Багато сімей живуть з лісу від ранньої весни до пізньої осені. Перед Вербною неділею ламають вербу, прикрашають її, лакують і везуть на ринок в Червоноград.
Погодьтеся, це непоганий заробіток. Пізніше роблять букети із лісового зілля, плетуть вінки, які теж продають. Ліс у нас близько до села, тому хто хоче заробити копійку, той іде в ліс збирає ягоди, гриби і везе на ринок.
– Ще у ваших селах є соціальна сфера…
– Так, у селах сільської ради є три Народні доми, три школи, три садочки, дві бібліотеки, три фельдшерськоакушерські пункти, девять крамниць, де працюють місцеві жителі. Нещодавно відкрили школусад у селі Глухів, тож з’явилися нові робочі місця. Добре, що заклади соціальної сфери є на місці, бо люди мають роботу, отримують зарплати, а мешканцям сіл це зручно. Можливо незабаром у наших селах підприємці відкриють майстерню по ремонту взуття, ательє одягу, перукарню, бо жителів у нас чимало, такими послугами теж багато хто б користувався. Сільська рада готова надати підприємцям в оренду приміщення для надання вищезгаданих послуг. Та й багато місцевих юнаків, дівчат здобувають ці професії, тож мали б роботу.
– А молочним бізнесом у вас ніхто не займається?
– На превеликий жаль, на території нашої сільради зараз налічується лише 305 корів. Старші люди вже не мають сили, а молодь не хоче працювати на землі, в сільському господарстві. Селяни масово продають худобу, бо утримувати її стало збитково, а хто тримає корів, то переважно тільки одну, для сім’ї. Молоко закупівельникам не хочуть віддати за безцінь, бо треба напрацюватися, щоб корову утримати, тому жінки молочну продукцію реалізовують на ринку в Червонограді. Боляче мені, що така невтішна ситуація, бо селяни важко працюють, а їхня сільськогосподарська продукція не ціниться.
– Пані Галино, над якими нагальними справами працюєте?
– Найбільшими проблемами в селах є підтоплення, особливо у Глухові. Тут працює шахта "Степова" і від цього земля осіла. Я неодноразово зверталася, щоб працівники шахти прочистили труби, де вода стікає в канали, бо вони засипані породою. Шахта цього досі не зробила, а від цього страждають жителі села. Турбує мене і аварійний стан доріг. Центральні дороги через Низи, Ванів і Глухів є на балансі Львівського облавтодору, їх обслуговує Сокальська філія райавтодору. На наші численні звернення поремонтувати дороги вони не реагують. Сільська рада писала звернення про передачу вищевказаних доріг на баланс сільської ради, нам повідомили, що такі дозволи надає Департамент автомобільних доріг України. Зробили звернення і туди, але відповіді досі не отримали.
– Які питання зараз вирішуєте?
– Села нашої сільської ради досі не газифіковані. "Львівгаз" дає пропозиції прокласти підвідний газопровід до Ванова, 50 відсотків від вартості робіт готове надати їхнє підприємство, а половину вартості повинні складати кошти місцевого бюджету і мешканців. У Низах газифікована лише третя частина села за кошти державного бюджету. А на завершення газифікації, на жаль, немає коштів, треба щоб роботи оплачували селяни. Планую також зробити ремонт фасаду адмінбудинку у Ванові, де розміщені ФАП, сільська рада, бібліотека і пошта. Задумів багато, будемо старатись шукати кошти для їх реалізації.
– Як вам працюється з новообраним депутатським корпусом?
– Депутати Ванівської сільської ради працюють на благо громади, села. Більшість з них є депутатами кількох скликань. Вони розуміють, як правильно розподіляти бюджетні кошти, у своїй роботі керуються законодавчими актами. Новообрані депутати прислуховуються до думки депутатів, які працюють уже кілька скликань, ще вивчають закони. Усі депутати знають свої обов’язки, володіють інформацією того округу, на якому їх обрали. На сесіях кожен піднімає важливі питання, разом їх обговорюємо і приймаємо рішення. Крім того, відчуваю підтримку голови райдержадміністрації Миколи Мисака, голови районної ради Ігоря Дацюка, керівників відділів. Вони завжди прислухаються до проблем, з якими звертаюся, стараються допомогти у їх вирішенні.
– Дякую за розмову.
Розмовляла Ольга РОМАНЮК.