– Олеже Степановичу, які Ваші враження від перших пленарних засідань Верховної Ради восьмого скликання?
– Перше враження достатня кількість патріотично налаштованих депутатів, вихідців з Майдану, АТО, котрі змінили філософію діяльності Верховної Ради. Переконаний, що цей парламент набагато кращий за ті, що були останнім часом. Ним не можна буде маніпулювати, нагинати і змушувати голосувати за якісь олігархічні рішення. Ця Верховна Рада набагато більше відображає думки народу, ніж попередні. Окрім того, є ряд депутатів, які мають серйозний намір згуртуватися навколо обстоювання ідеалів Майдану, з якими йшли (в тому числі і я) на вибори. Це великий плюс і позитив. Зміна керівництва Верховної Ради і те, що там зовсім нові люди (56 відсотків депутатів ніколи не були у виконавчій владі), котрі здатні поламати систему, проти якої виходив Майдан і проти якої всі боролися. Чи вдасться, чи не вдасться час покаже. Я, наприклад, відводжу для оцінки діяльності Верховної Ради до півроку. Тоді можна буде реально критично оцінювати роботу і здатність парламенту приймати рішення, які будуть на користь людям, на користь Україні.
– Ви входите до депутатської фракції партії Блоку Петра Порошенка. Як бачимо, не всі депутати голосують на "одобрямс", добре це чи ні?
– У передвиборчих перегонах і при зустрічах з виборцями я декларував, що бачу себе учасником президентської більшості. І дотримався свого бачення, своїх обіцянок. Хоч незалежний депутат, але вступив у Блок Петра Порошенка там 150 депутатів це дуже велика кількість. Що мені імпонує? Дійсно, немає такого "одобрямсу", збирання карточок, всюди індивідуальне голосування, ніхто ні за кого не голосує, і не можна змусити, як раніше було, голосувати за "рукою Чечетова". В нас такого чечетова немає, котрий би примусив усіх проголосувати на догоду комусь із лідерів фракції. Окрім того, попередньо всі питання, особливо болісні, які можуть неоднозначно сприймати депутати, обговорюємо спочатку на засіданнях фракції і доволі часто приймаємо демократичні рішення. Наприклад, про вільне голосування, яке може собі дозволити депутат. Значить, є партійна дисципліна, з одного боку, і немає узурпації влади. Є така, скажімо спромога депутатів, і про це свідчить голосування висловити свою точку зору. За таке поки що, принаймні, ніхто нікого з фракції не виганяв і не карав. Хоча, дійсно, є різні розмови, але це свідчить про внутрішню демократію й про те, що змінилися навіть вже й фракції. Бачимо й по голосуванню того самого бюджету, податкового законодавства чи уряду, що депутати з інших фракцій можуть брати участь у голосуванні.
– Пане Олеже, Ви заступник голови Комітету з питань охорони здоров’я, подали чимало законопроектів. Які першою чергою треба приймати?
– На сьогодні, виконуючи волю виборців, подав десять законопроектів (з ними можна ознайомитися на сайті Верховної Ради в розділі "Законотворча діяльність"). Основні перший законопроект про заборону вивозу лісу, сировини і лісоматеріалів за межі України (термін мораторію на десять років). Про це мене просили виборці Добротвірщини, де безжалісно гублять ліс, хижацькі компанії вивозять його у вигляді сировини за кордон. Це неприйнятно. В Україні чимало можливостей відкривати підприємства, які займатимуться глибинною кінцевою переробкою. Нема чого бути сировинним придатком будьякої іншої країни. Це важливо.
Є ще законопроект, який відображає волю виборців про заборону відключення електроенергії. Мали випадки перед Новим роком: віялове відключення тих чи інших підприємств, закладів охорони здоров’я, освіти.
Більшість законопроектів стосується охорони здоров’я: про домедичну підготовку (те, чого не вистачало і не вистачає, особливо, нині на фронті). А також, що стосується парамедиків людей, котрі здійснюють особливі державні, освітні й медичні функції. Вони мають знати ази надання первинної медичної допомоги. І це також є в одному з моїх законопроектів. А ще, про впровадження сімейної медицини на 2015 рік. Готую також системні законопроекти (є п’ять), робочі групи завершують їх опрацювання щодо завершення реформи з охорони здоров’я.
– Ви утрималися під час голосування, зокрема, за проекти до Закону про внесення змін до Закону "Про Раду національної безпеки і оборони України", який викликав чимало суперечностей. Бо є думки, що керівник цього відомства віцепрезидент?
– З одного боку розумію, що повинні, нарешті, визначитися, хто в нас нині відповідає за Антитерористичну операцію і за війну на сході держави. До сьогодні було багато відомств, які приймали рішення. Служба безпеки була головною в АТО, потім інші служби: Міністерство оборони, Міністерство внутрішніх справ і так далі.
Відповідно до Конституції України повинні бути певні повноваження. З одного боку цей законопроект був суперечливим, тому що попри те, що він частково відображав стан, який повинен зараз бути в Україні, і наявність одного відповідального Ради національної безпеки і оборони, на кому буде сконцентрована військова діяльність щодо забезпечення ведення бойових дій на сході України, це необхідна річ, потрібна і правильна. Натомість розширили функції РНБО до того, що може мати контроль за всіма органами влади, місцевим самоврядуванням, а це, вважаю, є порушенням Конституції. Через те, що дві чи три поправки, які вносили народні депутати, не були прийнятні, я утримався при голосуванні. Це неоднозначний законопроект, хоча головою РНБО є Президент України, але саме секретар відомства наділяється невластивими йому функціями. Тому в мене була така специфічна позиція.
– А яка Ваша думка щодо прийняття над ранок 29 грудня Державного бюджету?
– Не дуже позитивна. Треба було почекати до вівторка. І, насправді, це було порушенням прийнятих Верховною Радою рішень, тому що саме цього дня мало бути пленарне засідання. А з другого боку, ніколи не голосував й не голосуватиму за неіснуючий документ, за повітря, і за якісь обіцянки за голос. Це моя принципова позиція: буде документ, з ним ознайомлюся, і тоді зможу висловити позицію. А документа станом на другу годину ночі, коли прийняли всі законопроекти, які передували прийняттю бюджету (я брав у цьому участь і висловлював свою точку зору), не було. В другій годині ночі, звісно, покинув сесійну залу, абсолютно свідомо, тому що, наголошую, депутатів також потрібно поважати. Натомість прем’єрміністр з трибуни "знущається" (так вважаю), показує: ось бюджет у мене є, могли би з ним ознайомитися, це виглядає несолідно, несерйозно з боку державного мужа такого рівня.
Не шкодую, що не брав участі в цьому голосуванні. Хоча вважаю, що бюджет потрібно було приймати, і якби я з ним ознайомився, мав би намір за нього голосувати. Попри те, що зараз бачимо наслідки такого прийняття бюджету нашвидкуруч, пройшло майже два тижні з часу його прийняття (розмову вели 8 січня авт.), поперше, є різні трактування, що там насправді прийнято. Одні депутати звертаються до Конституційного суду, інші кажуть, що по фінансуванню приймали одне, а в бюджеті виписано інше. Донині не бачимо жодного роз’яснення ні Міністерства фінансів, ні Державної податкової інспекції, яким чином застосовувати те законодавство, а також доведених цифр в бюджеті.
Я поспілкувався з керівниками органів місцевої влади Сокальського району і міста Червонограда, в них дуже багато запитань до освітньої, а особливо медичної субвенції. Вона набагато погіршила фінансування, хоча декларувалося, що в новому бюджеті цього не буде, а збережуть попередній бюджет. Тому є над чим працювати і, враховуючи якраз побажання Сокальщини і Червонограда, думаю про те, що в прикінцевих положеннях Державного бюджету записано, що він має бути переглянутий з врахуванням його застосування протягом січня до 15 лютого. Тож ми готуємо вже відповідні подання, зміни, доповнення для того, щоб бюджет все таки більше відображав точку зору місцевої влади, і фінансування, якщо хтось недоотримав, щоб можна було повернути.
– Ви назвали телеканал "Інтер" дзеркалом п’ятої колони в Україні за так званий новорічний концерт. Дуже багато людей з цим згідні. Що робити в подальшому, щоб такого не траплялося в українському телепросторі?
– Я відкрито звернувся до Національної ради з питань телебачення розглянути цей випадок. Це правильна адекватна реакція на ту московську пропаганду, яка до сьогодні нищить Україну як державу. Вважаю абсолютно неприйнятним і безвідповідальним рішення тих керівників телеканалу "Інтер", які дозволили собі відверто антиукраїнські речі під час так званого "новогоднього огонька", який ретранслювався з телеканалу "Росія1", виступи осіб, які оголошені персонами нонграта і ведуть антиукраїнську пропаганду. Україна має вести проукраїнську пропаганду. Звісно, це не моя компетенція позбавляти чи не позбавляти телеканал ліцензії, це питання має розглянути Національна рада, яка їх видає, але реакція повинна бути. Нарешті, ми повинні жорстко обрубувати оту московську пропаганду.
Звісно, журналістика повинна бути вільною, але не антиукраїнською. Якщо ж вона є антиукраїнською, то нема чого робити таким телеканалам на території України. Адже в нас велика кількість телеканалів, і нічого страшного не буде, якщо один із рупорів Москви замовкне. (15 січня Нацрада оголосила попередження "Інтеру" авт.).
– Чим закінчилося, за Вашими словами, "публічне каяття" тих, хто приймав незаконне рішення щодо відсторонення Вас з посади міністра охорони здоров’я?
– "Публічного каяття" якраз не було, хоча, можливо, ще колись станеться. Суд постановив, що прем’єрміністр і Кабінет Міністрів не мали жодного права і законних підстав відсторонювати мене із займаної посади. Звісно, дочекавшись до того часу (16 грудня). А 3 грудня прем’єрміністр підписав розпорядження про відміну розпорядження 1 жовтня, тобто виправив свою помилку. Але наш гуманний суд не дав відповіді, що відбулося протягом тих двох місяців, хто нестиме за це відповідальність. Саме тому подано судову апеляцію на те, щоби суд все таки протрактував і виніс остаточне рішення що було з посадою міністра охорони здоров’я протягом двох місяців жовтня і листопада. Тому моральна сатисфакція начебто є, як і розуміння того, що рішення було незаконним. Але цей прецедент рішення, яке виніс суд, визнавши, що воно незаконне повинен бути завершений судом апеляційної інстанції, і мають бути подальші кроки, в тому числі й правоохоронних органів, які мають сказати: може чи не може вище керівництво держави приймати антизаконні рішення і хто за це нестиме відповідальність. Я свідомо йду на це, щоб показати, що в державі всі рівні перед законом.
– Олеже Степановичу, Ви зустрічалися з керівниками Сокальського району, Червонограда, Добротвора. Які ж проблеми виокремлені по нашому району і Вами, і виборцями, і керівниками?
– Найбільша проблема на сьогодні це те, що в прийнятому бюджеті нема фінансування (дотації) з боку держави вугільної галузі. Поперше, це, безумовно, тих, хто наповнює бюджет Сокальщини і Червонограда нашої вугільної галузі, і обстоювання їхніх інтересів. А також, як бути з ремонтом і будівництвом доріг, з їх відновленням? Це друге болісне питання. Потретє, житловокомунальне господарство як бути з опалюванням, заміною зношеного обладнання, з тарифами на електроенергію, гаряче постачання? І екологія. Тому що вуглевидобування і наявність Добротвірської ТЕЦ, а також збагачувальної фабрики і багатьох шахт ставить питання про екологічну складову, а ще підтоплення сіл. І, звичайно, охорона здоров’я, яка близька мені, як тепер буде з нею, у зв’язку зі зменшенням фінансування? Це основні болючі теми, над якими працюватиму.
– Чи сформували громадські приймальні?
– Десятого січня офіційно завершено прийом документів на публічний відкритий конкурс для помічників, які працюватимуть в трьох громадських приймальнях, які я визначив ще перед виборами. Вони будуть відкриті в Сокалі, Червонограді і Добротворі. Скерував відповідні звернення до місцевих органів влади, оглядав уже навіть потенційні приміщення, що можуть виділити для помічників, які працюватимуть на постійній основі і вестимуть прийом громадян, як мої представники на окрузі в трьох містах.
Думаю, що до кінця січня конкурс буде завершений, зможу зустрітися з відібраними конкурсною комісією, на яку не впливаю, претендентами, котрі зможуть працювати помічниками на громадських засадах, чи на постійній основі. На превеликий жаль, великого фінансування ми не отримали, у зв’язку з прийняттям нового бюджету, і на помічників виділено мізерну суму, яку навіть соромно запропонувати у вигляді заробітної плати. Думаю, як мінімум три помічники в трьох містах працюватимуть на постійній основі. І далі підтверджую свій намір, в час, відведений для роботи на окрузі (на сьогодні останній тиждень кожного місяця), бути серед виборців, зустрічатися з ними і проводити їх прийом, розглядати питання, які не вирішує місцева влада. Працюватиму спільно з територіальними громадами.
– У різдвяному Посланні Блаженнішого Святослава є такі слова: "Усі разом ми маємо зодягнути її (країну авт.) в нове намисто державних структур, які перестануть нарешті бути структурами гріха. Адже влада може бути благословенням, якщо стає служінням". Яка Ваша думка?
– Я підтримую і сповідую точку зору, яку декларував ще перед виборами: депутат і влада мають служити людям. Вони обираються для того, щоб відображати інтереси людей, а не олігархату, ким була влада до останнього часу, та і багато в чому залишилася. Я не представник жодних груп, течій, олігархів і так далі. Думаю, що спробую на власному прикладі і на окрузі, представником якого є, показати втілення в життя тих принципів, які сповідую і які задекларував Блаженніший Святослав про те, що потрібно, нарешті, повернутися обличчям до людей і бути їхнім представником, відображати те, чого вони хочуть.
Безумовно, діяльність народного депутата передбачає, перш за все в законодавчому полі, прийняття законів у Верховній Раді в Києві, а місцева влада має більше турбуватися про місцеві питання, але, думаю, якщо вона не слухатиме і не відображатиме інтереси людей то я зможу, своїми депутатськими важелями, допомагати людям і впливати на місцеву владу.
Окрім того, й інтереси місцевої влади обстоюватиму перед міністерствами у Києві уже на центральному рівні. Відкрита політика спілкування з людьми спричинить зміну їх ставлення до влади як такої. І чому, до речі, не показати позитивний приклад на власному досвіді?
– В цьому скликанні є найбільша кількість депутатів з Львівщини. Чи не плануєте згуртуватися, створити своє лобі й обстоювати нашу область?
– Я би сказав, не тільки Львівщини. В нас унікальна ситуація: мінімум п’ять депутатів представники Сокальщини і Червонограда. До того, два заступники голови Верховної Ради звідси за походженням. І якраз в цьому напрямку, думаю, працюватимемо, а попередні з ними перемовини свідчать, що вони збираються на повному серйозі обстоювати інтереси Сокальщини і Червонограда нашого регіону. Сформована також група "Львівщина", ми провели організаційне засідання, поки що не окреслювали конкретного плану дій. Але найближчим часом буде оголошено у Верховній Раді про створення депутатської групи "Львівщина", де обстоюватимемо інтереси всієї Галичини. Надія дуже велика, і я, зі свого боку, наполягатиму (в нас достатня кількість депутатів з Західної України), щоб, нарешті, за двадцять три роки виконавча влада звернула увагу і забезпечила розвиток західного регіону. А то весь час думали про схід, як його нагодувати, як сподобатися, щоб утриматися при владі. Думаю, настав час повернутися на захід і дати змогу йому розвиватися, адже він був локомотивом у здійсненні Революції гідності, і є у війні проти московського агресора нині. Тут живуть достойні люди, яким держава має приділити належну увагу.
– Дякую Вам за розмову.
Розмову вів Василь СОРОЧУК.
Фото автора.
Олег Степанович МУСІЙ народився у селі Переспа нашого району. Громадський діяч, організатор медичної служби на Євромайдані у Києві, міністр охорони здоров’я (2014 рік). Виборці виборчого округу №124 переважною більшістю голосів обрали Олега Мусія народним депутатом України. Недавно він побував у редакції і відповів на кілька запитань.
