<span style=""line-height:" 1.6em;"="">Майже два роки в нашій державі триває реформа децентралізації. За словами реформаторів, це єдиний шлях до перетворення України на економічну успішну та привабливу для інвесторів. Хоча в багатьох людей є боязність, й залишається також питання про те, чи стане сильним місцеве самоврядування. Тому "Голос з-над Бугу" попросив відповісти на декілька запитань голову комісії Сокальської районної ради з питань євроінтеграції, взаємодії з місцевими радами, децентралізації, регламенту, депутатської етики, законності та взаємодії зі засобами масової інформації Віктора ПРИТУЛКА (на фото).
– Що таке децентралізація?
– Для жителів Сокальщини слово "децентралізація" доволі дратівливе. На мою думку, причиною цього є недостатньо структурована інформаційна та роз'яснювальна робота. Тому й вийшло, що у наших громадах слово "децентралізація" рівнозначне неприємному радянському термінові "колективізація". Окрім того на поприщі економічної неблагополучності загалом у державі важко проводити будьякі реформи.
Недостатньо пропрацьований і остаточний механізм проведення децентралізаційних реформ зі сторони державної влади. А це також створює більше запитань чим відповідей.
– Та все ж, на противагу усьому сказаному вище, хочу наголосити, що я впевнений в потребі реформування системи управління в Україні. Я мав нагоду відвідати чимало європейських країн та, в тій чи іншій мірі, ознайомитись із їхніми методами управління та дещо вивчити їхній шлях реформ, і можу сказати, що ні в Польщі, ні в Німеччині, ні у Словенії реформи не були легкими.
– То які докорінні зміни несе запланована українська децентралізація?
Найбільш вагомі зміни це зміни в адміністративно-територіальному устрої та бюджетотворенні.
– Щодо АТО то межі та кількість областей не змінюватимуть, але області називатимуться регіонами, а от райони швидше всього будуть трохи іншими. Базовою ж одиницею стане об'єднана громада. До речі, за останніми повідомленнями Львівського офісу реформ, вони напрацювали замість 37 місцевих рад Сокальського району та трьох, підпорядкованих Червонограду, п’ять об'єднаних громад: Великомостівська, Белзька, Червоноградська (Сілецька + Червоноградська), Сокальська та Тартаківська (відділена від Сокальської).
Щодо бюджету то буде кілька джерел надходжень до місцевого бюджету. Це власні податки. Зокрема, податок на доходи фізичних осіб (ПДФО), 60% від нього залишатиметься на місцях. Як і 25% екологічного податку, 5% акцизного, 100% єдиного податку, 100% податку на прибуток підприємств та фінустанов комунальної власності, земельний податок, 100% податку на нерухомість, місцеві податки і збори та кошти, отримані за надання адміністративних послуг. Також до місцевого бюджету надходитимуть гроші від держави безпосередньо. Раніше вони надходили до області, району чи міста обласного значення, а вже потім у менші населені пункти. Громадам держава надаватиме дотації та субвенції на освіту і медицину. Якщо грошей громаді бракуватиме, держава компенсуватиме лише 80% недостачі. Натомість 50% надприбутку залишатиметься на місцях.
Окрім того, об'єднані громади мають право створювати власні органи управління з питань освіти, медицини, архітектури, земельний відділ, а також свої органи правопорядку муніципальну варту.
А як же із теперішніми центрами місцевих рад?
– Утворивши об'єднану територіальну громаду та не ставши її центром, населені пункти втрачають власну раду. Вона існуватиме лише в адміністративному центрі громади. Прогалину представництва, яка виникла в центральних населених пунктах, вирішили заповнити посадою сільського старости.
Його обиратимуть у селах, де проживає понад 50 жителів. Староста як посадова особа належатиме до виконкому ради об'єднаної громади і матиме ті ж функції, що мала сільрада. Першими власного старосту в Україні обрали 17 січня 2016-го мешканці села Ірдинь, що поблизу Черкас.
– В який спосіб, пане Вікторе, відбуватиметься взаємодія держави та новоутворених громад?
– Як Ви уже знаєте, місцеві державні адміністрації мають зникнути, замість них планують запровадити інститут префектів. За поданням Кабміну призначатиме та звільнятиме префектів Президент. Префект матиме право зупиняти дію рішень місцевого самоврядування, якщо вони не відповідатимуть Конституції чи законам України, і одразу звертатися з цього приводу до суду.
Проте префекти будуть позбавлені права, яке сьогодні мають голови місцевих державних адміністрацій, втручатися у діяльність органів місцевого самоврядування, розподіляти кошти.
– Чи змінить децентралізація систему освіти та медицини?
– Змінить. 20 січня 2016-го Кабінет Міністрів ухвалив постанову, в якій змінив порядок створення освітніх округів та визначив, як функціонува тимуть загальноосвітні навчальні заклади за умов децентралізації. Зокрема передбачили створення опорних шкілхабів з інтернетом, оснащеними класами хімії, фізики, географії, високою зарплатою вчителям, з директором, обраним на підставі конкурсу. Організація та оснащення опорних шкіл фінансуватиметься як з державного бюджету, так і з місцевих бюджетів, з можливістю залучення грантових коштів. Така школи має бути принаймні одна в області, інші будуть дочірніми.
Взагалі питаннями освіти та охорони здоров'я займатимуться підрозділи виконавчого комітету ради, тобто ієрархія "міністерствообластьрайонсело" зникне, і фінансування та зміни в цих сферах будуть зумовлені виключно реаліями громади.
– Навіщо змінювати Конституцію, щоби проводити децентралізацію?
– Чинна Конституція закріплює за місцевими державними адміністраціями, тобто представниками центральної влади, обов'язок розпоряджатися коштами місцевих бюджетів. Цю функцію в межах децентралізації передають виконавчим комітетам місцевих рад, тобто тим депутатам, яких обрали на місці і які тут же й працюють.
Зрештою, реформа передбачає впровадження інституту префектів замість голів місцевих ОДА та РДА. А цієї посади в чинній Конституції також немає.
Є й інший момент, який потрібно врахувати. Згідно з реформою децентралізації, всі територіальні громади мають стати спроможними, тобто могти самостійно заробляти і розпоряджатися коштами, які надходять до місцевого бюджету, забезпечувати належний рівень послуг у сфері освіти, культури, охорони здоров'я, соціального захисту, житлово-комунального господарства.
– Тоді підсумуємо. Чи потрібна все ж децентралізація?
– Ситуація в системі місцевого самоврядування протягом останніх років характеризується як стабільна стагнація. Від часу ухвалення Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" в 1997 році реальне місцеве самоврядування фактично сформувалось лише на рівні міст обласного значення, де воно має не тільки визначені Законом повноваження, а й певні фінансові, організаційні та кадрові ресурси. У решті адміністративно-територіальних одиниць, де діють органи місцевого самоврядування, їх реальні можливості продовжують залишатись досить обмеженими, виходячи із цілої низки об'єктивних та суб'єктивних причин: від недосконалості конституційно-правового регулювання та неадекватності територіальної основи місцевого самоврядування до психологічної та фахової неготовності значної кількості посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад до діяльності в органах місцевого самоврядування. Посилення політичної складової у діяльності органів місцевого самоврядування, перманентні конфлікти між місцевими радами та головами місцевих державних адміністрацій, у які втягуються місцеві еліти, також не сприяють розвиткові місцевого самоврядування.
Сьогодні функціонування місцевого самоврядування не спрямоване на реалізацію його головного призначення створення та підтримку сприятливого життєвого середовища, необхідного для всебічного розвитку людини, її самореалізації, захисту її прав, надання мешканцям територіальних громад якісних та доступних публічних послуг на основі сталого розвитку дієздатної громади. Отже, сьогодні, як ніколи раніше, гостро стоїть питання про проведення широкої, системної реформи місцевого самоврядування, яка фактично має стати заключним акордом адміністративної реформи і дасть змогу створити в Україні ефективну, європейську модель місцевого самоврядування у відповідності з ратифікованою Україною Європейською Хартією місцевого самоврядування.
Розмову вів Василь Сорочук.
