Головна / Наші інтервю / Степан КУРПІЛЬ: «Час терпіння закінчився…»

Степан КУРПІЛЬ: «Час терпіння закінчився…»

Парламентська Асамблея Ради Європи стурбована станом здоров’я ув’язнених колишніх урядовців України. Про це йдеться в резолюції ПАРЄ "Функціонування демократичних інституцій в Україні", ухваленій на зимовій сесії 26 січня. За резолюцію проголосували 69 депутатів, проти  8, утрималися  14. Редакція попросила про це більш детально розповісти народного депутата України, члена Комітету з питань європейської інтеграції, голову підкомітету з питань політичного діалогу, міжлюдських контактів та співробітництва між Україною та ЄС у сфері юстиції та внутрішніх справ, координації технічної допомоги ЄС Верховній Раді України Степана КУРПІЛЯ.

– Парламентська Асамблея Ради Європи "проїхалася" по українській владі, пригрозила санкціями у випадку невиконання Києвом її рекомендацій. Чи дійсно це так, розкажіть про це детальніше.

– Ще ніколи за всю історію Парламентської Асамблеї і членства України в ній не було такої різкої резолюції щодо України. Навіть за часів Кучми і справи Гонгадзе були м’якші формулювання. Вперше прозвучали такі нотки, що проти України можуть застосувати навіть певні санкції.
Які ж конкретно претензії до України у європарламентарів? Це, насамперед, проблеми із верховенством права. Європа досить довго закривала очі на те, що в Україні за одну ніч змінили Конституцію, на те, що сформували більшість за допомогою "тушок". І так далі, і так далі… Досить тривалий час європейські лідери вмовляли українського президента, українське керівництво, аби вони переглянули справи Тимошенко, Луценка, аби було справедливе судочинство. І навіть лунали певні обіцянки з боку українських властей, що ставлення до опозиції буде справедливе, демократичне. Але після тих обіцянок нічого не відбулося. Навпаки, проти Тимошенко порушили ще деякі кримінальні справи. І Європі стало зрозуміло, що її дурять, що говорять просто про одне, а роблять зовсім інше. І тому Європа чітко вимагає дотримання демократичних виборів, дотримання свободи слова, справедливого ставлення до опозиції, можливості для Тимошенко, Луценка та інших опозиціонерів взяти участь в парламентських виборах. Без їх участі навряд ці вибори визнають справедливими і демократичними. А ще про необхідність змінити кримінальне законодавство і здійснити всі законні кроки, аби вищеназвані політики вийшли на свободу, мали можливість брати участь у політичному житті країни.

Власне, це такі найбільш різкі вимоги щодо України. Рада Європи дала зрозуміти, що без їх виконання (а вимоги зафіксовані у резолюції), не буде ніякого поступу у стосунках Україна  Європейський Союз, а також нічого позитивного в інтеграційних процесах. Не буде полегшення візового режиму, а, як відомо, українська дипломатія домагається цього, не підпишуть Угоду про Асоціацію і зону вільної торгівлі.
Дуже чітко Євросоюз, Рада Європи дали зрозуміти Києву, що час дипломатичних розмов завершився, що зараз Європа уже діятиме більш жорстко, аж до запровадження економічних санкцій, якщо Україна відповідним чином не реагуватиме. А також впровадження санкцій до високопосадовців, скасування їм віз, чи їх невидачі у країни Європейського Союзу і Заходу.

Тому час вмовлянь, а Європа дуже довго терпіла, час терпіння закінчився. І резолюція чітко вказує, що пора діяти, пора реагувати на її вимоги, якщо ж Україна хоче бути у єдиному європейському клубі. Якщо ж вона хоче себе ізолювати, то це буде вибір українського керівництва. Європа якось зможе прожити без України, а для України та українців це будуть великі втрати.

– Виходить, що найперше нашій державі потрібно виконувати реформи у судовій гілці влади…

– Президент натякнув, що це можливо, і це справа Верховної Ради. Однак, ми прекрасно розуміємо, що зараз ні Верховна Рада, ні суди, ні прокуратура, ні міліція нічого не роблять самостійно. Вони залежні від президентської влади тому, що вона сконцентрована практично в одних руках. А відповідно, якщо все сконцентровано в одних руках, то ця відповідальність лежить персонально на одній людині  Президентові. За все і за всіх.

Якщо буде вказівка, то, звичайно, Верховна Рада проголосує. З того, що я чув у висловлюваннях Президента, здається, це повторення того, що вже мало місце. Він уже говорив, і при цьому значно чіткіше і зрозуміліше про те, що вирок Тимошенко не остаточний, про те, що цю статтю декриміналізують і апеляція відбуватиметься на основі оновленого законодавства. Але нічого подібного не сталося. Тому цей крок українського Президента європейські лідери сприйняли як ляпас.

Тепер Україні в цілому доведеться докласти дуже багато зусиль  і дипломатії, і владі, щоб відновити до себе довіру. Коли обіцяють одне, а роблять інше, в Європі такого не розуміють, адже там цінять слово, цінять свого лідера. Якщо воно сказано, значить обіцянка має бути виконана. А не так, як у нас: пообіцяв і не виконав.

– А чому Міністерство закордонних справ України, на Вашу думку, назвало Резолюцію ПАРЄ перемогою?

– Коли нема що сказати, коли гра погана, чи коли все програно, тоді дуже часто роблять хорошу міну при абсолютно безнадійній ситуації. Я не розумію, як можна назвати перемогою це, коли фактично Парламентська Асамблея Ради Європи "відшмагала" українську владу. При тому в досить жорсткий спосіб. Можливо, якщо виходити з того, що проти України ще не запроваджені санкції і наразі немає рекомендацій щодо них, то, звичайно, з цієї точки  перемога. Але якщо читати текст резолюції, то це нищівна критика політики української влади.

– Ваш прогноз: чи дослухається влада України рекомендацій ПАРЄ?

– Звичайно, хотів би сподіватися, що дослухається. Але факти, на жаль, свідчать про інше  поки що українська влада жодних обіцянок, які давала Європі (щодо судочинства, конкретно Тимошенко, Луценка, інших опозиціонерів), не дотримувалася слова. Тому, якщо хтось послідовно цього не робить, то важко вірити такій ситуації.

Може бути таке, коли справді Україна відчуватиме вкрай гостру необхідність в кредитах Міжнародного валютного фонду, у фінансовій допомозі європейських фінансових інституцій, Європейського банку реконструкції і розвитку й доведеться йти на поклін до міжнародних фінансових установ. Але без демократизації і дотримання прав людини, ніякої допомоги від Заходу Україна чекати не може.

Можливо тоді під тиском економічної кризи, під тиском обставин, українська влада змушена буде коригувати свою поведінку. Але страх перед Тимошенко на свободі є більшим, ніж економічні проблеми, які можуть поховати теперішню українську владу.

Записав Василь СОРОЧУК.
 

Залишити відповідь

Ваша поштова адреса не опублікується. Необхідні поля позначено *

*

8 − seven =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.