Більш як два роки тому пожежа, яка сталася у Сокальській виправній колонії №47, понищила її приміщення, нанесла значних матеріальних збитків і …покращила умови перебування в колонії засуджених. Про те, як вони живуть і працюють нашому кореспонденту розповів заступник начальника з виховної роботи ВК №47 Петро БАЧИНСЬКИЙ.
– У зв’язку із змінами в Кримінально-процесуальному Кодексі України, які передбачають альтернативні види покарання, а також амністії у цьому році, у нас, як і по всіх інших закладах нашої системи, засуджених стало значно менше. Після пожежі в нас відремонтовано і введено в експлуатацію в минулому році їдальню, обідній зал, цехи приготування їжі. Повністю реконструювали і санчастину, зараз закінчуємо ремонт коридору. До речі, маємо новий сучасний рентгенапарат. Разом із їдальнею в минулому році здали в експлуатацію і дільницю посиленого контролю – в окремому приміщенні, на другому поверсі. Приводимо у відповідність до нормативних актів житлові приміщення – бараки та кімнати, в яких живуть по 5-7 осіб, тепер тут всюди одноярусні ліжка. Ремонти ще продовжуємо, переставляємо вікна, вставляємо шибки. Зараз ремонтуємо кімнату психо-емоційного розвантаження в приміщення санчастини. Проводимо заміну старих деревяних вікон на ставимо метало-пластикові, перестеляємо підлоги, робимо підвісні стелі, штукатуримо тощо.
– Словом, камери, в яких перебувають засуджені, тепер не впізнати. А чи маєте де прийняти рідних засуджених, які приїжджають на побачення?
– Звичайно. Відремонтовані всі сім кімнат побачень зі всім необхідним, одна з них – люкс, не гірша, ніж в готелях. В них є сучасні спальня, душ, санвузол. Адже приїжджі живуть тут по декілька днів. Це – дружини, батьки … Адже наш контингент в основному молодий – 1970-1980 р. н., є і 1990 р. н. Дружини привозять на побачення з батьками і дітей. Такі побачення ефективно впливають на емоційний стан засуджених, додають їм сили та енергії.
Щодо ремонту самого монастиря та відновлення його колишнього вигляду, то, на жаль, поки що нічого втішного сказати не можу, бо на це немає грошей.
– Чи забезпечені засуджені роботою?
– Так. Виробництво у нас постійно розвивається. В цьому році запрацювало нове – по виготовленню лампочки Led ? , а також ріжемо, рубаємо деревину; найближчим часом запрацює лінія по фасуванню деревного вугілля. Як і раніше, тісно співпрацюємо з шахтами: для них виготовляємо шайби, ролики, скоби… Відкрили ще одну кузню, тепер їх є дві. Словом, виробничий потенціал високий. За сприяння та допомоги місцевої влади можемо вийти на конкурентноздатний рівень. Після пожежі виконано робіт по облаштуванню житлових приміщень , інфраструктури, зміцнення охорони об’єкту власними силами на суму близько 320 тисяч грн.. Підприємством установи самостійно виготовлено та придбано технологічного обладнання на суму майже 200 тисяч грн..
– Нещодавно випускники шкіл отримали атестати і у вашій установі також?
– Звичайно. В цьому році атестати про здобуття середньої освіти отримали 15 осіб. Як завжди, у нас працювали два вечірні класи – 10-ий та 11-ий. Крім того, у нас працює ПТУ, в якому засуджені здобувають професії електрогазозварника, слюсаря, верстатника широкого профілю, електромонтера, оператора котельні.
– А чи хтось із засуджених продовжує далі навчання?
– Таку можливість – дистанційного навчання – вони мають. Щоправда, в цьому році бажаючих не виявили. В попередній рік двоє засуджених здавали у нас, на місці, ЗНО, причому отримали високі – 180-190 – бали. Один з них вступив у приватний виш у Кіровоградській області, бажаючи оволодіти спеціальністю «менеджер». Тож хто хоче вчитися далі – має таку можливість.
– Чим займаються засуджені на дозвіллі?
– У вільний час засуджені переглядають фільми науково-популярного та документального змісту, регулярно проводимо матчі з міні-футболу, а також матчі із місцевими командами, грають також в теніс, шашки, шахи. У нас працює відремонтована після пожежі бібліотека з книжковим фондом 5 тисяч – це художня і документальна література. Також засуджені приймають участь у самодіяльних організаціях. З метою вирішення проблемних питань в установі проводяться дні відкритих дверей із запрошенням представників державних, громадських та релігійних організацій.
– Чи мають право засуджені користуватися мобільними телефонами?
– Це заборонено, але телефонні розмови за заявами вони можуть вести, для цього у нас є таксофони.
– Як засуджені проголосували на виборах президента?
– Стовідсотково. Вони мали можливість продемонструвати своє волевиявлення. До обіду проголосували всі 270 засуджених. Троє у нас – громадяни іноземних держав – Грузії та Росії і один – без громадянства, тож відповідно не брали участі у голосуванні.
Інтерв’ю взяла
Валентина БЛУДОВА.
