Так уже повелося, що історія Сокаля тісно переплетена з історію Сокальської гімназії, яка є найстарішим навчальним закладом у нашому місті. Він у всі часи був осередком просвітництва, знань та культури. Тут працювали досвідчені педагоги, які сіяли дітям «розумне та вічне», давали добрі знання з усіх предметів, виховували їх людяними, інтелігентними, творчими особистостями та справжніми патріотами, які стали визначними громадськими діячами, вченими, вчителями, лікарями, інженерами… та просто добрими громадянами. У цих стінах здобули освіту академік Олег Романів, чиє почесне ім“я носить нині гімназія, Віра Медицька, Володимир Сироїд, Юрій Мазурок, Володимир Макар, Григорій Лупій, Тихон Лещук, Марія Ганіткевич, Йосип Канюк, Іван Климів«Легенда», Василь Сидор«Шелест», Євген Штендера, Дмитро Штикало та багато інших.
І нині підростає покоління нових гімназистів, які, як і їх попередники, хочуть бути освіченими людьми, брати активну участь у громадському житті Сокаля та України.
Напередодні Дня міста я побувала у Сокальській гімназії та зустрілася з директором Любов’ю Михайлівною Омеляш, учнями 6(10) класу, які охоче розповіли, чим живе їх навчальний заклад, що значить для них рідне місто, і що, на їх думку, треба зробити аби у ньому жилося ще краще.
Любов ОМЕЛЯШ, директор Сокальської гімназії ім. Олега Романіва:
– Я родом із Жовківського району та щаслива, що доля привела мене в Сокаль, який став моїм рідним містом. Розумію, що на мене покладена велика відповідальність – очолювати такий навчальний заклад, як Сокальська гімназія імені Олега Романіва, який має свою славну історію. Стараємося все зробити, щоб гімназія продовжувала ті добрі традиції, які започаткували наші попередники. Вважаю, що ми не маємо права на помилку і не можемо працювати абияк. Це є вимога нашого часу і доби. І виховуємо гімназистів так, аби вони були гідними цього почесного звання. Учні гімназії стараються бути активними учасниками всіх різноманітних заходів та громадських справ, зокрема, дбають про чистоту міста. Наприклад, ми маємо проблеми зі стадіоном, що знаходиться неподалік річки Західний Буг. Зараз зусиллями дітей впорядковуємо його після реконструкції.
Свято бережемо традиції нашого навчального закладу, але й дивимося у майбутнє. І розуміємо, що маємо бути сучасною школою із новітніми інформаційними технологіями. У нас є два комп’ютерних класи, більшість кабінетів оснащені оргтехнікою. Наші учні виграли грант Міжнародної організації з міграції, за який придбали новітні інформаційні засоби для шкільного радіовузла. Розуміємо, що сучасна школа – це нові підходи до навчання з максимальним залученням дітей. Можливо, дітям важко, але інакше не можна. По можливості оновлюємо і навчальне обладнання, стараємося, щоб кабінети були такими, як цього вимагає освіта ХХI століття. І це нам вдається. У цьому переконалася нещодавно делегація з Харківської області, яка була неабияк здивована нашим матеріальнотехнічним оснащенням. За останні роки при сприянні відділу освіти Сокальської РДА гімназія має певні позитивні зміни на шляху до інформатизованого суспільства. І це нас радує.
Христина ДУБИК, учениця 6 (10)А класу:
– Це місто, де я виросла. Тут живуть однокласники та друзі. Ми знаємо кожен його куточок та кожну вулицю. На жаль, молодь у нашому місті немає де піти. І не тільки аби розважитися, але й просто поспілкуватися. Раніше можна було піти у кінотеатр, але тепер він не працює. У місті також мало спортивних комплексів, де можна було б займатися спортом у своє задоволення. До речі, чому не організувати якийсь клуб, де збиралося б старше покоління і ділилося досвідом життя з нами.
…В Україні багато державних свят. Проте лише День міста і День Незалежності відзначають у Сокалі на належному рівні. На ці свята організовують на площі гарні концерти. Можна побачити як небо над Сокалем «розмальовують салюти»… Це красиво. Звичайно, хотілося б, щоб такі свята у місті проводилися частіше і молодь мала б де повеселитися. А ще хочу, щоб Сокаль став більш промисловим та розвинутим, мав добрі дороги, а сокальці не їздили по світах у пошуках кращої долі.
Олена ЗДЕРКА, президент гімназії, учениця 6 (10)А класу:
– Я люблю проводити свій вільний час у Сокалі, хоча живу у смт. Жвирка. Місто – зелене та затишне. Воно маленьке та старовинне. З друзями люблю гуляти його центральною частиною, посидіти біля фонтана. Приємно, що у Сокалі з’являються спортивні та дитячі майданчики. Недавно відкрився спортивний майданчик біля шкіл №3 і №4, де можна грати в баскетбол та футбол. А незабаром відкриється 3Dкінотеатр, який є, мабуть, лише у Львові. Це говорить, що наш районний центр є сучасним та перспективним. Але добре було б ще облаштувати міський парк, щоб молодь мала де відпочити.
Валентина КРИЦЬКА, учениця 6(10)А класу:
– Сокаль – моє рідне місто, місце куди завжди хочеться повертатися. Тут мені знайомі кожен будинок та вулиця. Це місто, куди, незважаючи на те, де буду жити, працювати, приїжджатиму. Приємно, що Сокаль розвивається, відкриваються нові крамниці, офіси. Навіть зараз, якщо подивитися на світлини, які робили мої батьки у дитинстві, то помітиш велику різницю. Здається минуло лише декілька років, а воно так змінилося. Сокаль стає сучаснішим та європейським. Добре було, коли б відкривали нові клуби чи гуртки за інтересами, де кожен міг би розвивати свій талант чи знайти однодумців, поспілкуватися з ними. Це допомогло б молоді самореалізуватися. Варто збільшити й кількість спортивних клубів, які допомагають хлопцям і дівчатам гартувати дух та силу волі.
Олена ТОМЧУК, учениця 6 (10)А класу:
– Для мене Сокаль – це місце народження, дитинства і юних літ. Тут живу і навчаюся, а також уже багато років займаюся у спортивній школі в секції плавання. Часто буваю на змаганнях різного рівня, де представляю Сокаль. І коли мене там запитують, звідки приїхала, то з гордістю кажу, що з Сокаля. Завжди охоче розповідаю своїм новим знайомим про місто над Бугом. Адже не всі мають можливість побувати у таких маленьких містечках, як наше. Описую, які у нас є історикокультурні пам’ятки, і обов“язково згадую його перлину – монастир Бернардинів.
Вважаю, що ця пам’ятка історії має великий потенціал для Сокаля і Сокальщини. Шкода, що він не розвивається, а занепадає, бо нині там виправна колонія. Ще в давнину цінні документи й ікони були вивезені до Польщі. Не так давно я бачила стару світлину, на якій зображено цей костел. Це була велика фортеця. Взагалі, у Сокаля цікава історія. З нашим містом пов’язано багато особистостей. Наприклад, Євген Петрушевич, Віктор Матюк, Василь Сидор«Шелест». Кажуть, що тут був і Богдан Хмельницький зі своїм військом. І нашим містом, думаю, колись зацікавляться історики та сюди приїжджатимуть туристи.
Олег ШЕРЕМЕТА, учень 6 (10)Б класу:
– Наше місто зелене, куди не глянь – дерева та кущі. Є два парки, скрізь зелено та красиво. Але цю красу потрібно підтримувати. Однак не завжди це вдається зробити. Я часто беру участь у культурнопросвітницьких закладах і хотілося б, щоб у Народному домі Сокаля було більше оргтехніки та декорацій. Можливо, тоді сокальці охоче приходитимуть на дійства, які тут проводять.
У Сокалі та на Сокальщині багато культурно-архітектурних пам’яток та більшість з них у занедбаному стані. Треба їх відновити, бо вони мають цікаву історію, яку, на жаль, ще до кінця ніхто не вивчив. Зокрема, є чимало легенд про Сокаль. Одна з них говорить, що начебто назва Сокаль походить від слова «сокіл», бо водилося тут багато цих птахів. А Ю. Кругляк в книзі «Ім“я вашого міста» зазначає, що в староукраїнській мові слово «сокаль» уживалося в значенні «кухня», «їдальня». Існує припущення, що на цьому місці була харчевня для подорожніх. Адже Сокаль знаходиться на перетині торгових шляхів різних держав. У міста були злети і падіння. І зараз, вважаю, настав час нового злету. Не варто забувати, що Сокаль – не просто маленьке містечко, але й районний центр. До того ж – один з найбагатших сільськогосподарських районів області, а не має на своїй території великих підприємств. А без розвитку промисловості нема виробництва та соціальної інфраструктури. Тож є над чим задуматися і працювати молодому поколінню. Хочеться, щоб наше місто розквітало і розвивалося.
Записала Любов ПУЗИЧ.