Якби скульптура вміла говорити… То, можливо, нам би оповіла чиєю лихою рукою вона, Матір Божа, символ Милосердя, Життя, Добра була безжально скинута з постаменту і закопана в землю.
Чим завинила вона перед тими людьми, які з такою ненавистю нищили її у церквах, громадських місцях, на цвинтарях. Навіть камінь, з якого Матір Божа витворена, випромінює людяність, доброту, милосердя. Рис цих так бракує нам, живим людям. То як щось погане і лихе може навіювати ця скульптура? Бо інакше за що. з яких мотивів її похоронено? І на її місце… ставили оленів, піонерів, вази для квітів. Так було… На щастя, цей час безбожності, бездуховності, черствості минув. Скульптура Матері Божої знову на постаменті перед терапевтичним та дитячим відділеннями так званої старої лікарні.
Кожного дня. ідучи на роботу, звертаю свій погляд на білу скульптуру Матері Божої, біля неї моляться люди… І хто знає, можливо, та молитва, поменшує їх фізичні і душевні муки, вселяє віру в оду-, жання, знімає з душі найважчі тягарі…
Завдяки медсестрі Антоніні Франківні Гринюк, скульптура знайдена. На пожертвування медичною персоналу, хворих, сокальчан вона реставрована і стоїть на старому місці.
В одну з неділь посвячувалася ця скульптура. Навколо Матері Божої стали маленькі діточки у білому вбранні з лелійками у руках. Настоятель греко-ка-юлицької церкви святих апостолів Петра і Павла отець Володимир посвятив її, а також мав щиру проповідь до сокальчан. Про те, що нині повертаються із небуття забуті імена, понищені пам’ятки культури, релігії говорив голова міської Ради Я. Б. Стефанишин.
І нині стоїть знову на постаменті Матір Божа, мовчазний свідок наших падінь, нашої черствості, нелюдяності, і дає всім своє всепрощення, і випромінює віру в те, що запанують у людській громаді людяність, доброта і милосердя.
О. ГАНІТКЕВИЧ.