Моя сестра Ганна Типа на старість залишилася самотньою. З кожним роком її здоров’я все погіршувалось і вона потребувала допомоги. Так склалися обставини, що у мене не було змоги доглядати за нею. І ми вирішили звернутися в районний територіальний центр, аби їй призначили соціального робітника. Невдовзі до Ганни почала приходити Галина Сліпакура, яка доглядала за нею, дбала аби вона вчасно вживала медикаменти, пильнувала за порядком у хаті, білила кімнати… Ми з сестрою тішилися, що соціальний робітник – добра і чуйна людина, яка завжди послухала підопічну, розрадила її. У лютому сестрі стало гірше і вона вже не вставала з ліжка. Галина Сліпакура стала для неї доглядальницею. Щодень навідувалася, приносила їй щось теплого поїсти, а як треба було, приходила і у вихідні. Мене вразила чуйність цієї жінки до хворої людини похилого віку. Не кожна дитина може з такою ніжністю ставитись до найрідніших людей. Галина була поряд зі мною до останнього подиху сестри. Не залишила мене й під час похорону та опісля на дев’ятий день по її смерті. У ці важкі хвилини поруч зі мною були й сусіди, які також співчували мені і допомогли організувати похорон. І навіть нині навідується до мене, розраджує. Здається, хто ми для неї чужі люди, та вона ставиться до нас як до рідних. У неї стільки любові та співчуття до ближнього, яку вона віддає своїм підопічним стареньким одиноким людям, яким так потрібні турбота та увага тих, хто живе поруч з ними. Спасибї їй за людяність та чуйність. Нехай Господь віддасть їй сторицею ту любов та ласку, яку вона дарує іншим.
Ольга МАЗУРОК,
жителька міста Белза.