Листи до редакції

Пацієнти хоспісу в Угневі вдячні небайдужим відвідувачам, які завітали до них та колядували

Є місця, де час зупиняється, де неможливо кудись поспішати, бігти. А хочеться просто бути, бути потрібним. Там починаєш цінувати час, людське життя. Одне з таких місць – це хоспіс м. Угнів, до якого ми завітали з Різдвяною колядою, – повідомляє Голосу Сокальщини Наталія Козак-Родічева.

Прочитала в Інтернеті, що один з пацієнтів хоспісу, якби писав книжку про нього, то назвав би її «Острів непотрібних людей»… Як людина може бути непотрібною? Правда, в голові не вкладається. Кожен з нас хоче бути потрібним, заслуговує уваги, хоче бути почутим. І ось, де найбільше таких людей – в хоспісі.

А це ж чиїсь батьки, рідні, друзі, колеги, вчителі.

Кожному із нас знайоме відчуття, коли емоції переповнюють через край, коли хочеться робити щось хороше, коли обіймами ділимося з рідними, друзями і навіть незнайомими людьми! Таке відбувається в Різдвяну пору! Ми біжимо на зустрічі із тими, кого давно не бачили, телефонуємо батькам, їдемо до рідної хати на Святвечір! Бо там – наше все! Це дивовижний зв’язок, що поєднує нас із минулим, пам’яттю цілих поколінь, наша історія, книга життя! Це улюблена колядка з дитинства, мамине смачне печиво та узвар, татів домашній мед. Як часто ми поспішаємо жити і забуваємо все це. А саме наші батьки, бабусі, дідусі, старше покоління людей бережуть ці зв’язки, ці традиції і тримають нас. Але буває так, що навіть маючи рідних, стають одинокими.

Давайте не забувати підтримувати їх, пацієнтів хоспісу, людей з добрими очима, які так гарно колядують і ще й підбадьорюють своїх відвідувачів, бажають здоров’я, щастя та веселих свят! Непотрібних людей не буває! Хочеться вірити, що і байдужих не буває. Бо почуття таки виникають у всіх. У кожного вони свої, різні. І ділитися ними можна і треба, особливо добром, теплом, любов’ю.

Дякуємо всім людям, які цими днями творили добро та допомогли пацієнтам хоспісу м. Угнів. Ви – неймовірні!

Наталія Козак Родічева

Голос Сокальщини на GoogleNews