Головна / Листи до редакції / Байдужість і духовна бідність супроводжують наше життя

Байдужість і духовна бідність супроводжують наше життя

Зрештою, це не життя, а виживання. Та нічого, ми ще живі і нам неоднаково, як писав •Тарас Шевченко, в якій країні живемо, що діється навкруг, яке буде наше завтра. Що залишимо нащадкам  борги, смітники, ями на дорогах, хворих старших людей, яких потрібно доглядати. А коли ж їм жити, любити, чий рід продовжувати, що передавати своїм дітям?

Вклад Тараса Шевченка в нашу культуру неоціненний. Чим більше йому забороняли любити і писати про Україну, тим більше він любив її і ще ненароджених її дітей. Чому ми не дякуємо Отцю Небесному за те, що живемо на цій благодатній землі. "На",  сказав Творець і віддав нам щедрою рукою цей куточок земного раю. А ми, невдячні, перетворюємо його у сміттєзвалище. До чого ж ми збайдужіли до всього живого, бо коли люблять, то не зрікаються. Значить, не навчились ми любити ні себе, ні краю свого, ні ближнього свого.

 Повчитись цьому можемо у своїх найближчих сусідів. В Польщі мені доводилось бувати ще за президентства Л. Кучми. Ви не повірите, як люблять ці люди свою землю, свою державу. Для них це святе, як для віруючої людини Господь. Поляки є глибоко віруючі, вони не зреклися своєї віри, як ми, не прийняли тої комуни, де одні працювали, а інші наживалися з їх праці. Тому то в них і справи йдуть добре. І живуть так, як можуть собі дозволити. Ми ж не розуміємо, чому наші бажання не такі як наші можливості. Почули у сусідів слово "пан" і собі панами захотіли стати. Та хто ж може себе паном вважати в такій бідній країні! Зреклися віри, держава не визнає ні церкви, ні ролі релігійного виховання. Народ сам по собі, влада  недоторкані особи, які явно не волю народу виконують, самі у себе крадуть і не мають майбутнього.

 Були часи, коли нам забороняли у церкву ходити, Біблію не друкували, не вчили ми Божих законів у школі, але нас вдома батьки, бабусі навчали своїм прикладом, ставленням до людей. Ми допомагали старшим, знали і виконували свої обов’язки, дружили з книгою, самі навчались та іншим допомагали. Такої духовної бідності, як нині, ще світ не бачив. Що дивимось по телевізору, що слухаємо по радіо  ні в які рамки не вкладається. Гляньте, які бідні продюсери, що в одних трусах випускають на сцену співаків. Діти зі шкільної лавки вже п’ють пиво та інші спиртні напої. Хто ж у них народиться, якщо алкоголь в крові з неповноліття. Щоб мали насаджувати сади для майбутніх поколінь, робити рай на землі, то смітимо, вирубуємо, знищуємо все, що тільки можна. Хто цього навчив? Хто посіяв зерна розбрату і зневіри? Тарас Шевченко писав правду про наш народ, показуючи всі наші пороки, і навіть нагадував, що потрібно покаятись. Вивчати Біблію, закони Божі. Якщо будете їх притримуватись, то тоді і людьми станете. А то плачете, що у світі за людей нас не мають. То ж вдіньтеся у "нову одіж" як пише Біблія, нагодуйте голодних, убогих одягніть, дайте духовну їжу тому, хто потребує.

Ярослава ОСТРОВСЬКА,
с. Тартаків.        

Голос Сокальщини на GoogleNews

Про Андрій Гаврилюк

Залишити відповідь

Ваша поштова адреса не опублікується. Необхідні поля позначено *

*

3 × 4 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

закрити

Ми виявили що ви користуєтеся Ad Blocker!

Для того щоб ми були незалежними потрібно так мало - відображати рекламу!