В селі Хлівчани, біля Народного дому, відбулось віче, приурочене світлій пам’яті героїв, загиблих на Майдані. На стіні – кольорові фотографії. Ось вони – молоді і літні, безвусі й бородаті, і зовсім юні, що прийняли смерть на світанку свого життя.
Україно! Скільки ж тих чистилищ Тобі ще судилося пройти?! На світлинах – фрагменти боротьби.
Змішалось все – і постріли, і дим,
Каміння й кров, і вибухи гранати.
Зів’яло, мов підрізаний бутон,
Життя того франківського хлоп’яти.
Відкриті очі – просто в небеса,
Стікає кров’ю тіло його кволе.
І більше сина в матері нема,
Лиш на сторінці –
«Вже, або ніколи…».
Отець Федір Магора відслужив панахиду за душі загиблих героїв. Діти з дитсадка прийшли з лампадками, дорослі – з квітами. Звучали духовні і патріотичні пісні. Перед присутніми виступив сільський голова Василь Бігун. Приємно, що наше село у цей складний час всіляко підтримувало Майдан. Мої односельчани разом з усіма відстоювали нашу державу, працювали волонтерами.
Степан Хомин прочитав свої революційні вірші. Ольга Цибак та Юлія Пащук озвучили слова співчуття, пошани, скорботи. І горіла свіча, і тремтіла сльоза. В жалобі похилились національні прапори.
На барикадах першими були,
Палили шини і рубали дрова.
Підступно стежив снайпер з висоти –
Смертельна куля кожному готова…
В шаленому вирі боротьби не думали про це наші герої. Вони творили революцію, яка вплинула не тільки на державу, а й на людську свідомість. Тепер ми побачили, де була наша Україна: в золоті кайдани закована, у палацах захована … бранкою стала…
Пам’ять про наших героїв вічно житиме в серцях майбутніх поколінь.
Марія ПАВЛОВА,
с. Хлівчани.