Листи до редакції

В Яворові вшанували пам’ять композитора Михайла Вербицького

У четвер, 4 березня 2021 року з нагоди 206-ї річниці від дня народження композитора Михайла Вербицького відбулась пам’ятна панахида зі вшануванням пам’яті отця, видатного українського композитора Михайла Вербицького.

Вшанування розпочалося виконанням гімну та з поминальної панахиди, яку відправили місцеві отці Тарас, Степан та Богдан.

На завершення перший заступник голови Яворівської райдержадміністрації Зоряна Мірило, голова Яворівської районної ради Микола Романюк, заступник голови Яворівського міської ради Віталій Денега, секретар Яворівської міської ради Ольга Созанська, голова Новояворівської міської ради Володимир Мацелюх, секретар Новояворівської міської ради Іванна Попик, громадськість поклали квіти до пам’ятника композитора Державного гімну України.

Після відправлення панахиди у КМЦ Сокіл відбулась презентація документально – ігрового історичного фільму “Серце запалене любов’ю” про життя та творчість Михайла Вербицького.

” Державний гімн, який написав Михайло Вербицький став тим, що об’єднало Україну. Ми всі – один народ від Сходу до Заходу й у наших серцях лунає одна мелодія, мелодія отця Михайла Вербицького. Саме за цей неоціненний скарб, схиляємо голови та спільною молитвою вшановуємо пам’ять про українського композитора” – говорить перший заступник голови Зоряна Мірило

Довідка: Вербицький Михайло Михайлович — український композитор, хоровий диригент, священник УГКЦ, автор музики Державного гімну «Ще не вмерла Україна».

Народився 4 березня 1815 року на Надсянні у родині греко-католицького священника.

Коли хлопчикові виповнилося 10 років його батько помер. Над Михайлом та його молодшим братом Володиславом взяв опікунство далекий родич – перемишльський владика Іван Снігурський, один із видних діячів Української греко-католицької церкви. Спочатку вони разом з братом навчалися в гімназії, а після в ліцеї.

У 1828 році при Перемишльській кафедрі Іван Снігурський заснував хор, а після і музичну школу, в якій і навчився співати Михайло. Уже на Великдень наступного 1829 року цей хор дебютував у святковому богослужінні, де Михайло виступив як соліст. Побачивши такий блискучий результат Іван Снігурський запрошує з Чехії кваліфікованого диригента і композитора – Алоїза Нанко. Саме у Нанко Михайло отримав системну музичну освіту, зокрема із композиції.

Згодом Михайло Вербицький вступає до Львівської духовної семінарії, але заняття музикою не перериваються – Вербицький керує хором семінарії, опановує гру на гітарі. Численні твори, перекладені, або створені ним для гітари, стали популярними у галицькому домашньому музикуванні. До нашого часу збереглося створене ним «Поученіе Хітар» (укр. «Поученіє Хітарі»), яке стало одним із перших подібних посібників в Україні.
У 1837 р. він кинув богослов’я. Михайло Вербицький одружився, але сімейне щастя митця було недовгим. Через рік жінка померла, залишивши його із сином-немовлям. Через деякий час композитор знову повернувся до семінарії, де став керувати хором.

У 1840-х Вербицький звертається до релігійної музики – написав повну Літургію для мішаного хору (1847 р.), «Ангел вопіяше» та ін. церковні композиції. Написав музичні номери для 20 театральних вистав. Матеріальні труднощі примусили його втретє вступити до семінарії та у 1850 р. прийняти сан священник. Після того він дістав посаду в с. Завадові, далі — в с. Залужа – Стрілки, а в 1852 р. став священник невеликого села Млини, Яворівського району, біля Перемишля, де жив до самої смерті. Ще перед закінченням семінарії Михайло Вербицький вдруге оженився, але нова дружина теж невдовзі померла.

Гімн «Ще не вмерла України й слава і воля» створений Павлом Чубинським та Михайлом Вербицьким, звучить сьогодні могутньо й гордо – як символ невмирущої сили народу, котрий обрав шлях свободи й незалежності. Перше виконання твору «Ще не вмерла Україна» як Гімну відбулося 10 березня 1865 року у Перемишлі як завершальний номер концерту, присвяченому Тарасові Шевченку. В останні роки життя композитор займався педагогічною діяльністю, писав статті, творив музику.

Помер 7 грудня 1870 року у селі Млинах (тепер на території Підкарпатського воєводства Польщі) від раку язика

 

 

Голос Сокальщини на GoogleNews

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.