Нині живемо в дуже складний і тривожний час. Вся країна спостерігає за подіями, які відбуваються на сході нашої держави. Навіть у страшному сні не могло приснитись, що нас, дітей, торкнеться війна. Вона знищує все живе: не жаліє ні старого, ні малого.
Відзначаючи свято Першого дзвоника, ми розуміємо, що не маємо права стояти осторонь тих подій, які відбуваються в країні. Адже чимало дітей не мають змоги сидіти за партами так, як ми, навчатися і радіти.
Тому повинні мобілізувати всі свої сили, щоб допомогти українським воїнам підтримкою: і моральною, і матеріальною, а також успіхами в навчанні.
Я вірю, що нашу країну не можна знищити, бо народ дуже довго йшов до самостійності.
Будемо сподіватись, що ті, хто розпочав цю війну, одумаються і Україна цвістиме як раніше.
Навіщо нам ділити Україну
На схід, на захід, люди, підкажіть!?
Вона ж усім, як матінка, єдина,
Ви краще її серцем полюбіть.
Ви подивіться, як земля радіє,
Коли до нас прийде весна,
Як сонечко всіх променями гріє,
В полях зелене жито пророста.
Навіщо ця війна проклята?
Навіщо гине мирний наш народ?
Адже усі ми сестри й браття,
І жити мирно нам велів Господь.
Ірина КУЧИНСЬКА,
учениця 8Б кл. Сокальського НВК
"ЗШ III ст. №4 ліцей".