Кажуть, коли народжується дитина до неї прилітає ангел аби обдарувати немовля талантом. Особливо щедрим він був до маленького Анатолія, який народився в 1951 році в селі Княже. Мистецьку освіту хлопець здобув в художньому училищі та Поліграфічному інституті ім. Федорова у м. Львові. Він став художником, різьбярем, поетом, богословом, філософом. Відомий український журналіст В. Лапікура назвав його «Знаком запитання серед мільйонів знаків оклику». І справді, він людина особлива, яка духовно багата та вміє більш чуттєво, ніж інші, сприймати природу та оточуючих.
Сокальський митець серцем відчуває природній малюнок волокон дерева, таїну, яка криється в ньому. У майстерних руках воно оживає і розповідає про події тисячолітньої давнини.
– Дерево дихає енергією, – каже п. Анатолій. – Ось чому воно є матеріалом моїх творів.
Для створення своїх ікон майстер не шукає особливих порід дерев. Майбутню глибину і силу він, схоже, здатний розгледіти в звичайнісінькій дубовій дощечці, підібраній серед відходів меблевого виробництва.
Художник обдарований якимсь особливим внутрішнім зором. Без окулярів чи будьяких оптичних приладів створює унікальні мініатюри – не більше 5 мм у діаметрі. На перший погляд, це звичайні дерев’яні кружечки. І тільки через збільшуване скло можна побачити образи Матінки Божої, Ісуса Христа, євангелістів та апостолів, портрети видатних особистостей.
Анатолій Покотюк працює переважно в техніці різьби по дереву й інтарсії, захоплюється мініатюрою. Він майстерно підбирає види дерев, орієнтуючись на природні барви та фактуру. Прикметною властивістю робіт на релігійну тематику є те, що вони мають не тільки художню цінність, але й сакральну: в них вкладено реліквії з різних святих місць світу, відповідні до суті й духу твору. За 40 літ творчої плідної праці А. Покотюк створив цикл художніх робіт: «Людина. Земля. Всесвіт» (1976–1981), «Всесвіт. Життя. Розум» (1979), «Вогняне вчення – поклик у майбутнє» (1982–2000), «Єдність природи» (мікро і макросвіту, 1983), «Тарас Шевченко – апостол праці і світоч духу» (1990–1996), «КиєвоМогилянська академія» (1992), «Під Покровом Божої Матері» (1993), «Жінкивеликомучениці у християнському віровченні» (1995), «Чудотворна Сокальська Божа Мати» (1996), «Первосвященик Бога Всевишнього Мельхиседек» (1999–2003), «Хай святиться ім’я Твоє» (2009-2011).
Художник пофілософськи осмислює життя, виражає у своїх працях минуле, сучасне і майбутнє людства, гармонію світу, пізнання Всесвіту.
Основною його характерною рисою є космічність, глобальність сприйняття. Ці праці умовно можна поділити на такі, що створені за мотивами інших митців (наприклад, євангеліста Луки, В. Васнецова чи невідомих іконописців минулого), й оригінальні. У перших автор, не порушуючи канонічності, своєрідно передає матеріальну структуру, часто надаючи зображенню нових відтінків і контрастів. Це допомагає краще, повніше й об’ємніше сприймати як оригінал, так і відповідникінтарсію. У других же вражає глибина задуму й гострота почуттів. Захоплення чоловіка різьбою по дереву розділяє й дружина Наталія, яка є його вірною помічницею.
Уже 26 років Анатолій Покотюк – директор музею «Людина. Земля. Всесвіт». Завдяки цікавим експозиціям, які розміщені у виставкових залах, зокрема: «Людина і Всесвіт», «Свята Україна», «Під Покровом Богородиці», «У пошуках Істини» він заслуговує на увагу туристів та гостей міста.
Адже музей зберігає унікальні стародруки, картини вітчизняних художниківкосмонавтів, зразки сокальської вишивки, предмети національного побуту минулих століть. Його відвідувачі проводять хвилини роздумів над картинами, пізнають філософію митця, закони усього сущого, за якими живе сам автор і, про які нам розповідає у мініатюрах та картинах.
Багато шанувальників таланту сокальського майстра вважають, що колекція робіт Анатолія Покотюка – перлина його музею. Особливе місце посідає розпочатий ще 1990 року цикл «Ісус Христос – найвеличніший із синів людства». Назви окремих робіт – «Хто вірує в Мене, той вірує в Отця Небесного», «Я Світло Світу», «Уста Небесні кажуть», «Я Син Землі в ім’я Істини Небес», допомагають зрозуміти велич божественного, невід’ємність людини від Всесвіту.
Особливу увагу, на мій погляд, привертають роботи циклу «Свята Україна» та експозиції, присвячені Пресвятій Богородиці. Митець створив понад 50 авторських ікон для майбутнього пантеону Богородиці в Сокалі. Серед них значиме місце займають цикли львівських та волинських ікон, ікони гори Афон. В них вкладені реліквії зі святих місць світу та вони посвячені у храмах Сокаля, України, на Святій Землі, у Ватикані. В іконах Божої Матері художник відтворює Пречисту Діву Марію в різних обставинах, її духовне життя. Іноді на обличчі Богородиці зображена блага усмішка або тихий стражденний смуток. Через що вони випромінюють Божественне Світло і Благодать, що створює особливу теплу ауру навколо робіт. Серед них близькі для сокальчан – «Сокальська Божа Мати», «Тартаківська Божа Матір», «Белзька Богородиця», які колись були святинями сокальської землі. І нині вони дорогі мешканцям старовинного міста над Бугом, і допомагають черпати ласки з невичерпного джерела божих благодатей, зміцнюючи віру, надію і любов. У деяких іконах бачимо складні художні композиції, які органічно поєднують християнську і національну символіку, час нинішній і час вічний, людське і Господнє. А за тим постає Україна, устремління поколінь.
Невтомний майстер різця, Анатолій Стратонович збагатив образотворче мистецтво не тільки у жанровому відношенні, різновидності техніки, унікально та вишукано поєднавши різьбу з інтарсією, але й відшукав свій власний мистецький стиль.
Митець нагороджений багатьма дипломами та відзнаками. Його роботи свого часу поповнили приватні колекції відомих людей – Папи Римського Іоанна Павла II, Любомира Гузара та інших релігійних діячів, президентів дев’яти країн Європи, вчених, космонавтів, політиків…
Виставки ікон сокальського майстра проходили в Києві, Львові, Польщі, США, Італії, Канаді, Австрії, Австралії, Індії, Німеччині, Угорщині, Франції. Твори Анатолія Покотюка нині є у багатьох музеях світу. Сокальщина може гордитися, що має такого митця.
Любов ПУЗИЧ.