Головна / Новини культури / Коріння Шевченкового роду (За однойменною книгою Миколи Лисенка)

Коріння Шевченкового роду (За однойменною книгою Миколи Лисенка)

Кожному цікаво довідатись про своїх предків, але, на жаль, не кожен знає свій родовід, який містить не лише витоки походження, а й джерела міцності, духовного багатства. Тим більше, коли мова йде про рід кровних нащадків Тараса Шевченка.

Слід зазначити, що нащадки нашого генія не лише пам`ятають своє коріння, а й вивчають його. Про це свідчить ґрунтовна праця – книга правнука Шевченка по лінії брата Йосипа Миколи Лисенка "Коріння Шевченкового роду". Ця розповідь – повернення до роду, який залишив слід в історії України, бо ж, безперечно, кожне покоління Шевченків у свій час впливало на її розвиток. Це дослідження про нащадків роду Шевченків – братів і сестер Кобзаря. Авторові вдалося глибоко розкрити генеалогічне древо Шевченкового роду – понад тисячу осіб, серед яких немало видатних людей (художники Фотій та Валерій Красицькі, Ганна Чернецова, Яків Шевченко, Микола Лихошва; журналісти Андрій Шевченко, Олександр Лисенко; співачки Валентина Іваненко, Євгенія Яблонська; балерина Наталія Філатова; письменники Олександр Відоменко, Дмитро Красицький, Людмила Красицька, Даниїл Андреєв; заслужений діяч Російської Федерації, академік Людвіг Боярський; колишній працівник посольства України в Швейцарській Конфедерації Ігор Крижанівський та інші). Цінність цієї книги підсилюють і відшукані автором давні родинні світлини.

У 2011 році праця Миколи Лисенка відзначена Дипломом Всеукраїнського конкурсу "У нас одне коріння". " Ця книга, як на мене, матиме значення і для родини, і для держави в цілому, бо допоможе підростаючому поколінню назавжди усвідомити: ми – господарі на українській землі",- писав автор. На мою думку, ця книга буде цікавою для всіх шанувальників творчості Кобзаря. Адже родовід братів і сестер Тараса Григоровича Шевченка – це наша історія. І не зів`януть гілки цього роду тому, що продовжують його гідні люди.

 У всі роки найбільше багатство кожного народу були сім’я, рід, родина. Саме родина була головною складовою українського етносу, української нації. У родині виховувалися любов до батьків, і повага до дідуся і бабусі, і пошана до членів роду, один до одного, взаємоповага, братерство. На цих основних принципах виховувався і Тарас Григорович Шевченко.

У 1863 році в журналі "Основа" його друг, історик Олександр Лазаревський, зробив першу спробу систематизувати деякі біографічні відомості, пов’язані з сім`єю поета. В нарисі Лазаревський скористався спогадами молодшої сестри Ярини. Це започаткувало низку досліджень, які тією чи іншою мірою торкаються родинних зв`язків Тараса. Головними джерелами інформації стали розповіді поетових близьких. Багато родичів не встигли поділитися своїми спогадами… Тим часом лише з боку батька Григорія він мав шістьох рідних тіток і дядьків. Неважко уявити, скільки в нього двоюрідних братів і сестер, а від них племінників. Більшість з них добре знали свого знаменитого родича. Зокрема зустрічалася з Кобзарем дочка Катерини Григорівни, поетова племінниця Федора Бондур, що мала неабиякі здібності у малярстві. Від дядька Тараса, який цікавився її творчим доробком,Федора дістала чимало порад. Трохим, син молодшого Шевченкового брата Йосипа, народився під час першого приїзду Тараса Григоровича на батьківщину влітку 1843 року і став його хрещеником, улюбленцем. Старші діти братів Микити та Йосипа, сестри Ярини разом з батьками супроводжували труну Кобзаря з Києва до Канева.

 Тарас Григорович Шевченко вважав, що його життя – це біографія цілого народу.

За життя Кобзаря нікому не спадало на думку допитатися і записати все про його рід, про село, навіть про хату, в якій народився. Та Шевченків рід залишив слід в історії України, бо ж, безперечно, кожне покоління у свій час впливало на її розвиток. Шевченкові пращури не були ні генералами, ні гетьманами. Вони орали землю, гайдамакували під проводом Гонти і Залізняка, або ж возили сіль чумацькими шляхами. Предків шанували, але родовід не вивчали…

Про життя Тараса Шевченка, його духовну спадщину написано і надруковано багато і різними мовами світу. І не одне покоління, мабуть, в майбутньому продовжить вивчення творчості генія. Та у книзі "Коріння Шевченкового роду" Микола Лисенко досліджує родовід братів і сестер Т. Г. Шевченка. "Знайти свій родовід, зберегти про нього нетлінну пам'ять – означає любити Вітчизну. І всі ми повинні знати, чим займалися, якими були наші пращури" ,- пише Микола Лисенко.

Шевченко – рід у Кирилівці давній. Коріння сягає 17 століття, а численні гілки продовжують і нині пускати все нові й нові пагони – все вище, все ширше. Григорій Кулик писав:

Шевченків славний рід великий,
І велич світу наш Тарас,
Нащадки житимуть вовіки,
Живуть і нині серед нас.

 

ІСТОРІЯ РОДУ БАТЬКА ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Від широкого майдану села Кирилівка по яру і далі – через яр на пединівський бік – тягнувся вузенький провулок, зарослий з обох боків терном і дерезою. В зеленому садку, що вабив око кожного, хто потрапляв сюди, біліла хата козака Івана Швеця. Прадід, по батькові, Іван жив у зимівнику Кирилівки, на початку 1700 року. Рік народження і смерті невідомий, але твердили, що був довгожителем. Ще молодою померла Іванова дружина і залишився він на господарстві з дочкою Фросиною у Кирилівці. Вийшла вона заміж за Андрія Безрідого. Хлопець був працьовитий, добрий та й подобався Іванові. Андрій, як приймак, прийняв прізвище старого козака Івана Швеця, тільки став уже зватися не Шевцем, а Андрієм Шевченком. Це й був перший Шевченко в селі Кирилівці цього роду. Жили Андрій з Фросиною дружно. Росли в них три сини – Кіндрат, Олекса та Іван. Якщо Іван Швець і Андрій Шевченко були вільними людьми, то вже Кіндрат, Олекса та Іван Шевченки зазнали панського знущання замолоду. Кіндрата, як той виріс, пан виділив на новий грунт, Олекса пішов у прийми, на дідівщині залишився Іван. У Івана Шевченка, діда Тараса, було восьмеро дітей: Григорій, Омелько, Олена, Явдоха і Домаха. Григорій був найстаршим.

 

ІСТОРІЯ РОДУ МАТЕРІ

Ми дізналися, що батько поета був з козацького роду, а от про походження матері відомості скупіші. Рід же її за батьковою, Якима Івановича, лінією брав свої витоки з мальовничого Прикарпаття. Можна сказати, від волелюбних, бунтарських за духом предків. Прадід по матері – Іван Бойко. У Кирилівці та Будищах родин з таким прізвищем небагато. Тут є легенди, що вони переїхали з Бойківщини, що принесли в цей край свої звичаї, крім одежі, різьблення по дереву, багато діалектних слів. Очевидно, що прадід Тараса Григоровича по матері приїхав з Бойківщини у Моринці. За всіма архівними документами, серед жителів села за Якима Бойка більше Бойків не зазначалось.

Рідних тіток і дядьків по матері та по батькові у Шевченка було дев’ятеро. Шевченкове… Колись Кирилівка. Це село дитячих та юнацьких років Шевченка. Це село поділяє славу батьківщини Кобзаря з Моринцями. У Моринцях народився поет, а в Кирилівці минуло 12 років його безрадісного життя.

Що стосується матеріального стану сім'ї Шевченків, то вони були не такі вже й бідняки, як описували в радянські часи. На батьківській садибі були величезна клуня, дерев'яна комора, яка, звичайно, порожньою не була, а із зерном. Зрештою, батько Тараса Григорій стельмахував, часто чумакував: їздив у Крим по сіль та інші товари.

Рідні брати (на знімку) і сестри Тараса, тобто дві сестри – Катерина й Ярина та два брати – Микита і Йосип, дали нащадків, і їхній рід не зів`яв і донині. Шевченко Марія Григорівна, сестра Тараса трирічною осліпла від трахоми. Поет піклувався про неї, допомагав їй матеріально.

У сім`ї Шевченків було семеро дітей: Катерина (1804 р. н.), Марія (1808 р. н.), Микита (1811 р. н.), а Тарас народився четвертою дитиною в сім ї. Після нього народилися сестри Ярина (1816 р.), Марія (1819 р.) і брат Йосип (1821 р.). І Ярина, і Марія, і Йосип народилися вже в Кирилівці. А брат Микита і сам Тарас (1814 р.) народилися в Моринцях.

 

ПРЕДСТАВНИКИ РОДУ КАТЕРИНИ ГРИГОРІВНИ КРАСИЦЬКОЇ (Шевченко)

Катерина Григорівна Красицька – найстарша сестра Шевченка, тому доглядала братів і сестер, порядкувала в хаті, на городі. Особливе ставлення Тараса було до неї. Так, саме Катерині Тарас зобов'язаний найкращими враженнями від свого важкого дитинства. Катерина мала особливий вплив на малого брата і коли була вдома, і коли перебралася до Зеленої Діброви, вийшовши заміж за селянина – кріпака Антона Красицького. Вона згадувала, що Тарас дуже часто манівцями, попід дібровою, та через Гарбузів Яр, та через левади, та між могилками – прибігав до неї душею обігрітися. Адже для дев'ятирічного хлопчика більш близької людини, ніж Катерина, не було на світі. Та й і у родині до нього тепло ставились. Поет називав її терплячою і ніжною нянею і тепло згадував про неї у повісті " Княжна". Завітав до сестри в 1843 та у вересні 1845, коли був в Україні. Він згадував про неї в листах до брата Микити.

У родині Катерини та Антона Красицьких було 12 дітей: Олена, Федора, Феодосія, Соломія, Степан, Ганна, Федір, Яким, Марія, Максим і Тетяна. Земний шлях Катерини короткий – 44 роки. Вона померла від холери в один рік з чоловіком та дочкою Тетяною. З двадцятьох дітей залишилося четверо: Яким, Степан, Максим та Федора.

Талановита родина Степана дала художника Фотія Красицького – троюрідного небожа Т. Шевченка. Прекрасна земля Тараса ніби передала йому у спадок здібності до малювання. Все життя творчо працював. У 30-х роках минулого століття Фотія звинуватили в "українському націоналізмі", стали ігнорувати й обмежувати у творчому житті. Здійсненню виставки 1941 року завадила війна. Щоб урятувати картини, їх запакували у бочку і закопали у садку, після чого у художника стався інсульт, а за ним – параліч.

Сім`ю Ф. Красицького виселили з будинку, і вони вимушені були жити у своєму дворі в землянці. Від сирості хвороби Фотія Степановича прогресували. За відмову написати портрет Гітлера фашисти жорстоко побили художника, але, завдяки старанням лікаря В. Ященка, він залишився живим. Після звільнення Києва у 1943 році, всі картини були передані державі. Нині вони зберігаються в Національному художньому музеї, а також у будинку-музеї художника. Фотій Степанович зазнав переслідування і від органів КГБ, які цікавилися, чим він займався в окупації. Певно, це і стало останньою краплею: у 1944 році помер від крововиливу у мозок. На довгі роки ім'я художника було несправедливо забуте. Лише у 1973 р. його сторічний ювілей було відзначено в Україні та у світі під егідою ЮНЕСКО. Майбутньому поколінню він залишив такі картини: "Шевченко в майстерні", "Смерть Шевченка", "Дуб Шевченка" тощо.

Серед родичів у Фотія Красицького були письменники: Дмитро Красицький, Людмила Красицька, які написали ряд книжок про свого пращура, Красицький Валерій Анатолійович – правнук у третіх Тараса Григоровича, художник.

Ще одна із талановитих нащадків – це Ніна Соловеївна Майборода. Батько, Бондар Соловей Мартинович, був меншим сином Мартина Бондаря, онука Катерини Красицької. Ніна добре малювала і любила писати вірші. Та за нескінченими турботами про чоловіка-інваліда, про хвору дитину, у Ніни не вистачало часу на втілення своїх здібностей. Та її донька – Олена Майборода – успішно писала та друкувала вірші.

Валентина Соловеївна Сушинська. Батько – Бондар Соловей Мартинович – правнук Катерини. Дівчина росла, як усі сільські діти: в єднанні з природою, небом, сонцем. Була доволі доброзичлива.

Родичі і тепер згадують епізод з її дитинства. Під час війни Валентина пішла з дорослими молоти зерно. Серед роботи та чекання люди розважались чим могли. Знаючи, що в сім'ї Соловея Мартиновича дівчата гарно навчаються (їх було троє), схильні до написання віршів, хтось підхопив Валю, поставив на стілець: "Ану, читай вірша, Валю". Мабуть, усі вірші, які знала, миттю вилетіли з голови. Але вона не розгубилася, а експромтом видала свій перший "шедевр":

На посту стояла дівка
І вірша казала,
І казала вона довго –
Поки не сказала.

Така була перша поетична спроба Валентини.

Підготувала Мирослава ІВАНЕЦЬ,
вчитель української мови і літератури Сокальської гімназії
ім. Олега Романіва.

(Продовження буде).

Голос Сокальщини на GoogleNews

Залишити відповідь

Ваша поштова адреса не опублікується. Необхідні поля позначено *

*

9 + thirteen =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

закрити

Ми виявили що ви користуєтеся Ad Blocker!

Для того щоб ми були незалежними потрібно так мало - відображати рекламу!